Аугусто Піночет народився 25 листопада 1915 у Вальпараісо. Здобув освіту у військовій академії в Сантьяго. Під час правління президента Сальвадора Альєнде став командуючим гарнізону міста Сантьяго, а в 1973 був призначений головнокомандуючим армії. У 1970-му, вперше в західній півкулі у Чилі президентом цілком демократично було обрано марксиста, Сальвадора Альєнде.
До 1960 років фірми США вклали так багато грошей в чилійські мідні копальні, що фактично володіли більшою їх частиною. Коли до влади в 1964 році прийшов консервативний президент Едуардо Фрей, він спробував націоналізувати мідні копальні, але безуспішно - бізнес-співтовариство робило сильний опір.
У ході соціалістичних реформ Альєнде, у Чилі націоналізовано не тільки мідні копальні, але також і банки, та іншу власність, що належала іноземцям. Це викликало різке невдоволення у чилійських ділових колах і серед правих сил.
У відповідь на реформи Альєнде почалася масова страйкова кампанія і народні заворушення. У вересні 1973-о року ЦРУ США допомогло генералові Піночету влаштувати військовий переворот, у ході якого Альєнде загинув. Уряд Піночета стверджував, що він покінчив життя самогубством. Прихильники Альєнде стверджували, що його вбили.
Новий уряд насамперед почав приватизовувати підприємства, які колишній президент націоналізував, і згортати соціалістичні реформи. Однак власного економічного плану у Піночета не було. Внаслідок цього до 1975-о року інфляція досягла 341%.
У цьому хаосі з"явилася група економістів, відомих як "чикагські хлопчики". Група з 30 чилійців, які вивчали економіку в університеті Чикаго в період з 1955-о по 1963-й рік. До кінця 1974-о вони очолили в піночетівському режимі більшість відділів економічного планування.
Єдиною функцією Піночета залишилося придушення політичної і профспілкової опозиції.
У березні 1975-ороку "чикагські хлопчики" провели економічний семінар. Для вирішення економічних проблем Чилі була запропонована радикальна програма економії - "шоковою терапією". План включав різке скорочення грошової маси і урядових витрат, масивну дерегуляцію ринку і лібералізацію зовнішньої торгівлі.
Незабаром після конференції 1975-о року чилійський уряд прийняв Програму Економічного Відродження (ПЕВ). Першою фазою "шокової терапії" стало скорочення грошової маси і урядових витрат, що успішно зменшило інфляцію до прийнятної величини. Проте ці заходи викликали безробіття з 9.1 до 18.7% за період з 1974-о по 1975-й року. Виробництво впало на 12.9%. Це була найсильніша депресія в Чилі з 1930-х років.
Тим часом, щоб запобігти політичним наслідкам подібного шоку, піночетівський режим почав кампанію проти потенційних лідерів опозиції. Багато хто з них просто "зник".
До середини 1976-о року економіка почала видужувати, і з 1976 по 1981 рік було досягнуто те, що "чикагські хлопчики" назвали "економічним дивом". У цей час економіка росла на 6,6% в рік (для порівняння, економіка США зазвичай росте на 2,5% в рік).
У 1980 за допомогою референдуму, який проходив під контролем хунти, Піночет зміг змінити відповідну статтю конституції і продовжив термін свого перебування у владі ще на 8 років. Після зниження попиту на мідь на світовому ринку економічна ситуація в країні погіршилась. У 1986 році на Піночета було здійснено замах, після чого Чилі було в облоговому становищі.
У грудні 1989 року лідер опозиції Патрісіо Ейлвін виграв президентські вибори у ставленика Піночета. Сам Піночет залишався при владі до 11 березня 1998 і присікав спроби розслідування злочинів військових. Після відставки з поста командувача диктатор був призначений довічним членом сенату.
У жовтні 1998 року Піночета зарештовано в Лондоні на вимогу іспанської влади, що звинувачувала його в геноциді, тероризмі і вбивствах іспанських громадян, громадян Чилі та інших країн. Лондонський суд ухвалив рішення про його екстрадицію. Проте в березні 2000 міністр внутрішніх справ Великої Британії Джек Строу не дозволив його видати. Піночета звільнили з-під домашнього арешту. Він повернувся до Чилі, де апеляційний суд в червні 2000 позбавив його імунітету як довічного сенатора.
У січні цього року в Чилі були арештовані дружина і четверо синів колишнього диктатора. Їх звинувачували в ухиленні від сплати податків. Таке рішення ухвалив чилійський суддя Карлос Серда, який розслідує походження значних сум на банківських рахунках Піночета і його близьких родичів.
10 серпня 2004 року дружина Піночета Лусіа Іріарт і молодший син Марко Антоніо вже піддавалися арешту у зв"язку з причетністю до податкових злочинів, які інкримінуються колишньому диктаторові. Тоді їх відпустили під заставу, проте звинувачення проти них залишалися в силі.
Слідство має у своєму розпорядженні дані про те, що вони мають близько 130 рахунків в різних іноземних банках, зокрема на вигадані імена. Передбачається, що тим самим генералові і його родичам вдалося приховати від податкових органів до $27 мільйонів.
Минулого року Аугусто Піночету висунули звинувачення в ухиленні від сплати податків на суму $27 мільйонів. За версією правоохоронних органів, ці кошти Піночет вивів на свої закордонні банківські рахунки. Проте судове переслідування колишнього чилійського диктатора припинили у зв"язку зі станом здоров"я 90-річного Піночета.
2 
79692
Коментарі