У квітні генпрокурор Ірина Венедіктова оголосила протидію домашньому насиллю одним із головних пріоритетів роботи прокуратури у 2021 році.

Кожна третя родина в Україні стикається із насильством, додали у Генпрокуратурі. Найбільше потерпають жінки. Торік вони заявляли про насильство у сім'ях 180 921 раз. І це при тому, що загалом правоохоронці нарахували 211 362 звернення. Окрім жінок, 27 676 заяв надійшло від чоловіків, 2756 – від дітей.

Ситуація із домашнім насиллям особливо загострилася із початком пандемії та уведення локдаунів у багатьох країнах, за даними Організації Об'єднаних Націй. Люди почали частіше сваритися, бо майже увесь вільний час проводять разом.

В Україні жінкам, які стикаються вдома з агресією, часто допомагають волонтери. Після звернення про допомогу потерпілих, як правило, везуть у спеціальний притулок. Там розміщують у кімнатах та надають психологічну і моральну підтримку. Дозволяють проживання.

Кореспондентка Gazeta.ua побувала в одному із таких закладів у Києві. Ознайомилася з умовами, в яких перебувають потерпілі від насилля. Та дізналася історії жінок, які проходили або проходять реабілітацію після пережитого.

 

У притулок для постраждалих від насильства неможливо потрапити без направлення визначених суб'єктів. Якщо ви його отримали, то обов'язково маєте підписати згоду про нерозголошення адреси спеціалізованої служби. Такі правила безпеки, щоб постраждалих не знайшли кривдники.

Будівля столичної служби ззовні нічим не відрізняється від звичайних київських житлових будинків. Щоправда вхід намертво закритий зсередини важкими залізними дверима. Біля них зустрічає завідувачка притулку. Її ім'я та дані мешканців розголошувати не можна.

- Навіть поліція та лікарні не знають нашої адреси, - говорить. – Усі, хто приходить, підписують документ про нерозголошення. Щоб наші клієнтки були в безпеці.

Завідувачка на посаді більше року. Проводить усередину притулку. В приміщенні прохолодно. Зігрітися тут допомагають чай та ковдри, у які кутаються мешканці закладу і його працівники. Серед останніх переважно жінки до 30 років. Є психолог, прибиральниця, чотири соціальних працівники приходять позмінно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пропонував слідчому 50 тис.: затримали чоловіка, який роками ґвалтував дитину

У коридорах горить тьмяне світло від жовтих ламп. На стіні – велике квадратне дзеркало. Під ним на столику лежать брошурки з номерами "телефону довіри" центру.

– Раніше тут кафе було якесь, - керівниця показує на великі металеві конструкції, пофарбовані у бежевий колір. – В усіх кімнатах проходять ось такі великі витяжки.

До притулку жінки потрапляють із "кризових кімнат", в які їх привозять поліцейські зі спеціального підрозділу "Поліна". Саме правоохоронці з нього реагують на повідомлення про насилля, виїжджають за викликами.

У "кризовій кімнаті" постраждалі можуть перебувати до 10 діб, у разі гострої необхідності цей термін може бути продовжено до 20 діб. Отримують безоплатні первинні юридичні та психологічні консультації. Також мають пройти медогляд, здати аналізи. Після цього мають право перебратися у притулок. Однак їжу муситимуть купувати за власний рахунок. Водночас потерпілим надають речі першої необхідності.

 

- Ми надаємо безпечне місце перебування. За цей час жінка може зібрати необхідні документи та вирішити свої справи. З кожною клієнткою працює окремий соціальний працівник, - пояснює завідувачка. - Деякі два дні можуть прожити і піти. На них заводять особову справу. Складають індивідуальний план та допомагають вирішити всі питання.

Постраждалі іноді повертаються з притулку назад до кривдників. Проте за рік таких у закладі не було. Були у "кризовій".

- Кажуть: "Я його люблю", "Я від нього залежу!". Буває, що немає куди піти із дітьми, - продовжує завідувачка. - Була дівчина років 25 із двома дітьми 2 і 4 років. Кривдник киянин. Живе з мамою. Вигнав родину: "Ви мені тут не потрібні!". Телефонувала мамі й бабусі його: "У мене така ось клієнтка є. Хто вона вам?". Обидві відказали: "Ніхто, вона для нас не існує". Умовляла, пояснювала, але погодились взяти назад тільки дітей. Дівчина ж підтвердила, що чимось завинила перед ними.

Притулку допомагають благодійні організації - привозять їжу. Однак наразі повноцінно нагодувати всіх там не мають можливості. З речами краще. Їх передають небайдужі.

- У притулок потрапляють жінки з різних родин. Була клієнтка років 60, яка сім років прожила у шлюбі із другим чоловіком, який займав високу військову посаду. Мешкали у величезному домі. Але коли чоловік помер, його син-наркозалежний вигнав "прийомну" матір на вулицю. Тепер вона намагається повернути майно, - продовжує керівниця закладу.

- Деякі жінки не хочуть брати поношений одяг. Різні люди трапляються. Була постраждала із двома дівчатками 12 та 15 років. Тато кривдив їх усіх. Дівчаток нікуди не випускав, забороняв виходити. Хоча балував гарними речами, а вдома зробив шикарний ремонт. А діти приїхали сюди і кажуть: "Ми готові жить у вас тут. Але ми у вас щасливі!". Їх мама сказала, що втікла, аби налякати чоловіка і потім повернутися назад. Хоча у молодшої вже були суїцидальні настрої.

Батько відмовився приймати жінку назад. Без матері відмовилися повертатися і доньки.

- Він тепер їм надсилає щомісяця по п'ять тисяч гривень кожній. А мати влаштувалася десь на роботу за 14 тисяч. Допомогла їм бабуся, яку перевезли з Донецька. Вона там продала квартиру і десь змогли знайти маленьку однокімнатну, - каже керівниця служби. – Діти стали щасливішими і спокійнішими.

Притулок розрахований на 12 людей. Зараз проживає семеро. Часто сюди потрапляють разом з дітьми. Для них важко знайти садочок, бо довгі черги.

Постраждалі часто приходять прямо у домашньому одязі.

- Зараз у нас є жінка, приїхала у піжамі разом із двома дітьми: 4-річним хлопчиком і дівчинкою 9 років, - веде далі завідувачка. – Їхній тато сидить на антидепресантах. Удень спить до другої години, а ночами сидить за комп'ютером. Жінці дозволяв працювати тільки три дні на тиждень. Сам ніде не працює, бо має батька в Ізраїлі, який іноді надсилає гроші онукам. Але користується ними син.

Згодом чоловік почав лупцювати дружину.

- Коли почав піднімати на маму руку, у його доньки став проявлятися рвотний рефлекс. Усе від нервів, - пояснює. – Дитині теж діставалося. Тато був її раз цілий день пресував, і дівчинка весь час рвала. Мама це побачила і намагалася визволити доньку – била чоловіка кулаками по спині. А він на неї, як на собаку: "Сидеть, я тебе сказал!". Жінка і подзвонила на гарячу лінію.

Зараз в Україні кампанія з протидії домашньому насильству сильно розвивається. По містам розклеюють оголошення із номерами гарячих ліній, куди можна дзвонити та скаржитися. У Києві такі повідомлення врятували не одну жінку та дитину, пояснює завідувачка.

- Одні маленькі дівчатка розказували мені, що у них вся школа була обклеєна повідомленнями. Але вони думали, що у них вдома не домашнє насильство: "Вважали, що це просто у папи таке воспітаніє".

На "Телефон довіри" у Центр інколи телефонують і чоловіки. Кількість звернення зросла у період карантину.

 

Звертаються за допомогою і літні жінки. Їх кривдять онуки або діти.

- Онук або п'є, або наркозележний. 80-річна жінка жаліла хлопця, поліцію не викликала. А він виніс уже і газову плиту. Сарай із квартири зробив. І такий, що був потоп. Вивалив мамині речі, щоб вимокали. Воно все так і гнило.

Про мешканців притулку завідувачка знає все, бо спілкується з кожною людиною особисто. Діти часто граються у її кабінеті, крутяться на шкіряному кріслі та клацають комп'ютер.

- Одна жінка приїхала зі стареньким бульдогом, 17-річним сином та донькою, хворою ДЦП та з синдромом Дауна. Вони були такі класні!, - згадує керівниця притулку. - Жінка прожила з кривдником 20 років. Не працювала, бо доглядала за дівчинкою. Тут варила два окорочка - обидва дітям. А сама ото ледь не юшку пила. За вітром ходила. Бідна, така худюсінька була… Знайшли їй роботу прибиральницею у бізнес-центрі. Бігала працювати, а хлопець навчався онлайн, доглядав за сестрою. Нарадуваться йому не могли. Назбирали грошей, зняли квартиру і живуть, слава Богу.

Інколи для порятунку постраждалих залучають спеціальні служби та проводять сплановані операції.

- Одного разу на тренінгу нам розповідали історію, що кривдник був такий шо ого-го!, - каже керівниця. - Дружина з маленькою донькою сиділа вдома. Він ішов на роботу, а за невісткою лишалася слідкувати його мама. Забрали у дівчини телефон, гроші, документи. Випускали погуляти на півгодини з дитиною. Він її так бив, що вона не могла нічого зробити! Ото вдалося, видно, у когось телефон випросити і подзвонити на "гарячу лінію". Вилучення дівчини із такої сім'ї готували місяцями, купили їй стареньку мобілку, щоб тримати зв'язок.
Жінка збирала документи, складала речі, зробила запасні ключі. Купили квитки на автобус, щоб важко було знайти. Одного разу, коли чоловік пішов на роботу, а свекруха спала – втекла з дитиною. Але він все одно зміг її вичислити, навіть у другому місті. Забрав маля, а його годувати треба. Куди вона без неї.

У притулку постраждалі можуть жити по три місяці. Удень займаються справами, дітей відводять у школу чи садок.

Завідувачка веде вузьким коридором. З обох боків висять яскраві картини. Показує поки пусту кімнату з двома двоповерховими ліжечками. Ремонт у приміщенні робили рік тому. Стіни пофарбовані у світлі теплі кольори. Меблі не нові, однак у гарному стані. Постіль та рушники тут видають. На вікнах висять нові штори та тюль. Є стіл та стільчики.

- Діти сплять, як правило, на нижніх ліжках. На верхніх є перегородка, - показує завідувачка.

 

Трохи далі за коридором - кухня. Перед нею невелике приміщення з двома холодильниками та пральною машинкою. У кожної мешканки є своя поличка. Користуються також праскою та феном. Для діток тут стоять горщики та пластмасові кольорові ванночки. На кухні пахне їжею. На плиті стоїть каструля з вареними молочними сосисками.

Для приготування страв є уся необхідна техніка - плита, духова шафа, чайник, мікрохвильовка. Ремонт на кухні новий. Привертають увагу стильні білі меблі та м'які стільці за великим обіднім столом.

- На дні народження випікаємо торти, на Великдень пасочки робили, - ділиться керівниця. - Намагаємося скрасити будні. Усі разом веселяться, як у великій родині.
Туалет та душ у одній кімнаті. Піддон закриває біла шторка з блакитним візерунком. Є невелика раковина.

Із однієї з кімнат виходить жінка років 60. Має пофарбоване у червоний колір волосся. Поверх махрового халату вдягла куртку. В одній руці тримає велику чашку зі свіжезвареною кавою, у іншій - пачку цигарок та запальничку. Швидкою ходою прямує на вулицю, йде за ріг будинку. Пропоную скласти компанію. Жінка проти, не хоче згадувати пережите.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ставлення до домашніх тварин буде вирішальним, кому з батьків залишиться дитина в разі розлучення

Фото: Лілія Мицко

Надворі піднімається вітер. Жовте листя злітає з дерев та падає на попіл від викурених цигарок. Сутеніє. У притулок з робіт починають повертатися мешканки. В ігровій кімнаті з великим телевізором чутно дитячий сміх.

- Тимур, не заважай працювати. Зараз не можу гратися, - виховує одного з хлопців завідувачка. Малий забіг до неї у кабінет.

У кімнаті для відпочинку є акваріум із рибками, клітка з хом'яками та невелика бібліотека.

За дверима до кабінету психолога чутно розмови. Гуде барабан пральної машини. На кухні гримить посуд та працює витяжка. Увечері тут закіпає життя.

ПОВІДОМЛЯТИ ПРО НАСИЛЬСТВО МОЖНА У TELEGRAM

Громадська організація "Марш жінок" запустила чат-бот у Telegram "Вона за неї". Розрахований для підтримки жінок, які опинилися у важких життєвих ситуаціях.

"Нашим найпершим бажанням було запропонувати свою допомогу та надати підтримку. Потім функціонал чат-боту розширили. Зараз він вже може збирати історії постраждалих чи свідків насилля. Пропонує психологічну і юридичну допомогу. Інформує щодо статистики домашнього насилля", - розповіла виданню Mediasapiens представниця "Маршу жінок" Анастасія Герасименко.

Цілодобова гаряча лінія Центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству працює без вихідних, святкових днів за номером 15-00 (зі стаціонарного) та 044-272-15-00 (з мобільного).

921

людину засудили торік в Україні за домашнє насилля. Позаторік засуджених було учетверо менше – 225, за даними Державної судової адміністрації.

×