"На ООНівські гроші в нас проклали газ по приватному сектору, відремонтували фельдшерсько-акушерський пункт, зробили молодіжний центр, — розповідає жителька селища Замглай Ріпкинського району Чернігівcької області 29-річна Наталія Вовк. — Тепер моя мама не носиться із дровами, у ФАПі тепло і красиво, син не тиняється по вулиці. У молодіжному центрі є комп"ютери з Інтернетом, настільний теніс, випускається селищна газета. Діти з усього Замглая вечорами там".

П"ятий рік поспіль у постраждалих від Чорнобильської аварії селах Чернігівщини діє програма розвитку. Організація Об"єднаних Націй частково фінансує реконструкцію соціальних об"єктів. Решту грошей виділяють сільські, районні та обласні бюджети, жертвують спонсори та збирають люди. На сільських об"єктах будівництва жителі працюють безкоштовно.

— Що саме будувати, вирішували всім селищем, — веде далі Наталія Вовк. — Років зо п"ять тому утворили спілку "Перемога", обрали голову й касира. Скидалися по гривні-дві. І самі по черзі ходили ремонтувати ФАП. Чоловіки заливали бетон, варили труби, перестеляли поли. Жінки фарбували, мили, прибирали. Наступного року вели газ у приватному секторі. Люди копали траншеї, клали труби.

На будівлях фельдшерсько-акушерського пункту, шкільної майстерні та молодіжного центру у Замглаї висять сірі таблички українською й англійською. Вони сповіщають, що об"єкти відкриті завдяки громаді селища, селищній раді, райдержадміністрації, Міністерству з питань надзвичайних ситуацій, уряду Швейцарії та Чорнобильській програмі розвитку ООН.

— Із 2003 року ми відкрили чотири об"єкти,— розповідає замглайський селищний голова Олександр Красківський, 41 рік. — Закінчуємо п"ятий. Це тут буде центр побутового обслуговування — лазня з парилкою та басейном, пральня, перукарня та швейна майстерня. Лазню люди просили давно, але це потребувало коштів. Тому спочатку зробили менш затратні проекти.

За п"ять років від ООН у Замглай надійшло близько 350 тис. грн.

Після аварії на Чорнобильській АЕС ООН розпочала відкривати в містах пункти психологічної реабілітації. Та вони виявилися неефективними. 2002 року організація вирішила бути  ближче до селян — постраждалі живуть переважно в селах.

ООН дає на об"єкт половину потрібної суми. Умова — участь у його зведенні громади, органів самоврядування та державної влади. Ініціаторами повинні бути місцеві жителі. Так їх учать бути активними, добиватися мети.

У 1990-х Замглай вважали депресивним. Після занепаду, а потім і закриття торфобрикетного заводу — основного місцевого підприємства — 600 його робітників втратили роботу, 2 тис. жителів залишилися без тепла заводської котельні. П"ять років тому трикімнатну квартиру в Замглаї продавали за $700. Нині така коштує $8–10 тис. Виставлене на продаж помешкання забирають одразу.

На дві тисячі населення — дев"ять магазинів

— Люди навчилися жити без заводу, — каже Олександр Красківський. — Є проблема безробіття. Але чимало працюють за 5 кілометрів, у райцентрі, за 37 — у Чернігові. Їздять у Київ, Москву. Про добробут свідчить той факт, що в нас на дві тисячі населення — дев"ять магазинів. Молоді люди активно ремонтують квартири й нікуди звідси не збираються. П"ятьом молодим сім"ям селищна рада виділила другий поверх колишнього гуртожитку торфозаводу, щоб переробили під квартири. Ще дві сім"ї просяться на перший.

У Ріпкинському районі програма ООН охопила 17 населених пунктів. Найпершими спільний проект утілили 2002 року в селі Неданчичі.

— Зробили прибудову шкільної майстерні, доробили водогін, який не встигли пустити до розвалу Союзу, газифікували село, — говорить неданчицький голова Олександра Пігор, 46 років. — У липні 2007-го  реконструювали ФАП. Його будівля числилася за прикордонниками, але пустувала й розкрадалася на будматеріали.

У Чернігівському районі програму впроваджують у 20 селах.

— За допомогою ООН ми прибудували котельню Будинку культури, зробили молодіжний центр, поставили комп"ютер у лікарні, — каже голова села Дніпровське Чернігівського району Наталія Носенок, 32 роки. — У селі Повідов, що на території нашої ради, відкрили пункт штучного запліднення худоби та млин.

У селі Смолин мають реконструювати клуб та відкрити комп"ютерний клас у школі, переробити систему опалення.

— Головне, щоб ООН почало роботу, а тоді вже підключається і громада, і районна влада. А так сидимо, вичікуємо чогось, — зазначає  смолинський голова Олександр Білик, 45 років.

×