Понад 2 тисячі студентів з 10-ти європейських країн зустрілися у Кракові, Польща, аби власними очима побачити місце страждань мільйонів євреїв, циган та ув'язнених х різних частин Європи і колишнього Радянського Союзу. Світлана Панасюк, 21-річна студентка Львівського національного університету імені І.Франка повернулась з Конгресу і розповіла кореспонденту gazeta.ua про поїздку.
"Конгрес тривав 3 дні. – каже студентка. - Я дізналась про нього від подруги, вирішила поїхати. Коштувала поїздка 90 євро, в ціну входили шенген, автобус, проживання, екскурсії та харчування. На Конгресі були великі групи студентів зі Львова, Києва, Івано-Франківська, були студенти й з Тернополя, Хмельницького, Луганська, Донецька."
Першого дня для студентів була організована зустріч зі свідками Шоа.
"Ми мали зустріч з чоловіком, який вижив після того, як у 13 років з сімє'ю потрапив до освенціма. – продовжує дівчина. – Він єврей, 1930-го року народження, з дивним ім'ям Іцхак, здається. Коли його батька забирали в концтабір, хлопець збрехав, що йому 14 років, хоча насправді було 13, щоб залишитись з сім'ю. Єврей казав, що вкінці війни багато людей помирало від голоду.
Батько Іцхака теж помер, а хлопець вийняв акуратно його золоті зуби і поставив біля тіла, щоб вандали не понівечили тіло тата. Де матір, він не знав все життя, рік тому, з'ясувалось, що вона померла відразу після звільнення з табору."
"Свою історію розповіла також циганка Рита. – ділиться спогадами Світлана. - Тоді всіх циганів стерилізували. Мати Рити була вже вагітна. Коли дізнались, що у неї будуть близнята, дозволили їх залишити.
Коли дівчата народилися, жінку таки стерилізували, а дітей забрали. І з 6-тижневого віку над дівчатками відомий німецький лікар, щоправда, я не можу зараз пригадати його ім'я, проводив експерименти. Він хотів вивести ген ідеальної раси – робив уколи в очі, щоб змінити їхній колір. У Рити досі видно шрами біля очей, сестра померла ще дитиною."
Світлана Панасюк каже, були студенти, які плакали, бо одне читати, дивитись фільми про ці події, а зовсім інше – слухати очевидців, бачити місця страждань і катувань людей. Студенти відвідали також Аушвіц 1, Аушвіц 2 (Біркенау) – "табір смерті", Аушвіц 3, концентраційні табори біля міста Освенцім.
"Страшно було. Фотографії, 7 тон обрізаного жіночого волосся, зубні щітки, взуття кімната валіз – у в'язнів забирали валізи, з якими вони приїжджали, розбирали їх: окремо взуття, окремо - фотографії, окремо – коштовності і переправляли це все в Німеччину на продаж або переробку. Масштаби самих таборів та умови. Моторошно. В експозиції виставки – те, що залишилось після капітуляції Німеччини. Німці намагались все знищити, палили фотокартки, крематорії. Залишилось всього 200 фотографій із тих, які привозили зі собою в'язні і які самі фашисти знімали. Була фотографія жінки, яка потрапила до концтабору з вагою 75 кілограмів, а вийшла, маючи 25 кілограмів. Але вижила."
"Ми мали також зустріч з кардиналом Кракова, з колишнім секретарем Папи Іоана Павла ІІ, молилися за всіх, хто помер в концтаборах - не тільки за жертв, а й за кривдників, адже згодом їх та же ж і розстріляли, а начальника тюрми, коли засудили, то повісили в освенцімі. Знаєте, найголовніше, Рита та Іцхак кажуть, що вони люблять світ і ні на кого не тримають зла, навіть на тих, що над ними знущалися. Вони закликають будувати світ без ненависті та насильства."
3 
1
Коментарі