Рік тому інвалід першої групи Олександр Кононов із Сіверськодонецька переїхав у село Десятини на Житомирщині. Перевіз із собою 9 кіз. Тепер має козину ферму на 200 голів.
"Раніше Україна була для мене нічим. Коли почалася війна, зрозумів, що готовий життя віддати за рідну землю. Іти воювати не міг, то став волонтером. Разом із колишньою дружиною Вікторією їздили до хлопців на передову. Під час однієї із поїздок познайомився із волонтером і фермером Віталієм Васяновичем. Розказав, що мрію створити козину ферму. Торік він мені подзвонив і спитав: "Розводити кіз ще не передумав? Приїжджай у гості, обговоримо". За кілька днів був у нього. Тоді ж і вирішив переїжджати в Десятини", - розповів Олександр кореспонденту Gazeta.ua.
"Разом із матір'ю Віталія Надією Володимирівною обдивилися всі порожні хати. В одній одразу відчув якесь тепло на душі. Зрозумів, що в цій хаті маю жити. Купив її за 13 тисяч гривень. Мій будинок у Сіверськодонецьку стоїть порожнім. Готовий безплатно віддати його переселенцям чи людям, які через війну втратили житло", - додав він.
Перед садибою Олександра до дерева прибита вивіска "Сири Санича". До хати веде втоптана стежка. Збоку на лавці стоїть бочка з водою, кілька порожніх відер. На стовпі із берези сушиться алюмінієва миска. За нею — дерев'яний стіл, застелений білою клейонкою. Під високою липою на купу складені кабачки. Далі — загорода для кіз. За нею — город. Кононов обробляє його самостійно.
"Коза дає до 4 літрів молока за день. Зараз надої упали. За день отримуємо десь 70 літрів. Після вечірнього доїння беруся робити сир. Нагріваю молоко і додаю до нього закваску. Буває, вожуся до першої ночі. З 10 літрів молока отримую кілограм сиру. Продаю по 230 гривень. Кожна головка має різний смак і аромат, хоч роблю їх за однією технологією", - розповів Кононов.
Дерев'яна хата Олександра — низенька. Коли господар заходить всередину, нахиляється, щоб не вдаритися об стелю. Всередині глиняна підлога, пахне сирістю.
"Місцеві по-різному до мене ставляться. Одні радіють, що приїхав і щось у їхньому селі роблю, інші — заздрять і намагаються заважати. Постійно кажуть: "Та алкоголік він. Нап'ється і п'яний з козами по селу ходить. Та ще й кричить "ла-ла-ла". Раз не встиг за козами і вони забігли на місцевий цвинтар. Хвилин за 15 вигнав їх звідти. Але люди з села зразу до мене прибігли: "Ваші кози квіти пощипали і на могилках нагадили". Відказав: "Ви б краще сміття там прибрали і калитку поставили, яка біля воріт валяється", - поділився Кононов.
Олександр має першу групу інвалідності. У нього немає правої руки і лівої ноги. Травму отримав 11 років тому. Пересувається на протезі.
"Тоді працював на лісопилці. Не дотримався техніки безпеки і попав у тріскодробарку. Мало перерізати пополам, але лишився живим. Рік не міг вийти з депресії. А тоді у лікарні познайомився з 19-річним хлопцем з такою ж травмою. Не дивлячись на відсутність однієї руки і ноги, він жив повноцінним життям. Одночасно навчався і працював, мав купу друзів. Така злість на себе взяла. Думав: "Пацан-сопляк може жити нормально, а ти — ні?". Зразу ж взяв себе в руки", - поділився чоловік.
"Навчився робити все сам. Якщо мізків не вистачає, можна і з 4 кінцівками бути калікою. А я навчився з однією рукою і ногою бути повноцінною людиною", - додав Кононов.
3 
79692
Коментарі