Ексклюзиви
Середа, 24 листопада 2010 18:40

Мати залишила на вокзалі Івана Желтякова та його брата

Автор: фото з родинного архіву Івана Желтякова
  Іван Желтяков (у центрі ліворуч) вперше зустрівся з братом Олексієм Невідомим та трьома його синами 2007-го
Іван Желтяков (у центрі ліворуч) вперше зустрівся з братом Олексієм Невідомим та трьома його синами 2007-го

83-річний Іван Желтяков із Зорівки Золотоніського району Черкащини під час Голодомору 1932–1933 років потрапив до притулку.

— Ми були з села Ржавчик Первомайського району Харківщини. У селі голод страшний був. А нас у батьків троє — сестра Катерина, я і брат Альоша. Катерина дужча була, бо вже робила, їй 16 год було. А ми з братом від голоду вже аж попухли. То мати нас з Альошею вивезла на вокзал у Харкові й покинула там. Надіялася, що підберуть. Якраз тоді в Харкові притулки почали організовувать і собірать на вулицях дітей, щоб не голодали. Мати з Катрею і батьком поїхала в Росію до тітки, там голоду не було, — Іван Кузьмович зустрічає на порозі, пригладжує рукою волосся.

На значних залізничних станціях голодних дітей періодично збирали і віддавали в дитячі будинки Полтави, Кременчука, Харкова.

— Ми з братом ждали до вечора, гукали: "Мамо, мамо", а вона так і не прийшла. Узялися за руки і пішли їсти просить. Ходили по вокзалу, базару. Зайшли в магазин, а там очередь за хлібом, по талонах дають. Біля продавця була решотка, за якою порізаний хліб лежав. У мене рука тоненька, то я хотів крізь решотку хлібця витягти. А продавець як побачить, як замахнеться на мене ножем — я в крик. Люди побачили та давай його лаять. Один чоловік пожалів нас і купив хліба й оселедця.

На базарі братів підібрала міліція і відвезла до бараків.

— То були невеликі дерев'яні хати над річкою. У бараках стояли низькі дерев'яні столи, стільці та кроваті. Нас помили, постригли й переділи в усе нове. Годували гарно — каші давали, супи, хліба було вдосталь.

Через 10 днів Іван від виснаження осліп і його відвезли до лікарні. Через два місяці поїхав в Мехедівку Драбівського району Черкащини.

— Нас по хатах порозселяли, — згадує Іван Кузьмович. — Тільки я там недовго пробув, бо знову з глазами плохо стало.

Потрапив у Драбівську райлікарню, а потім — у дитячий будинок у райцентрі при колгоспі "Більшовик". Старший брат Олексій залишився жити в людей.

У дитбудинку Івана назвали Невідомим. А коли оформлював метрику, отримав прізвище Желтяков, а по батькові — Кузьмович, бо імені батька хлопець не пам'ятав.

— Там усім такі прізвища дивні давали, та ще й російські: Сопляков, Кисляков, а я був жовтенький, то мене й назвали Желтяковим, — розказує Іван Кузьмович.

Такі дитячі притулки при колгоспах із 1933 року існували в багатьох селах.

 

220 000

СТІЛЬКИ селян заарештували за перші півтора місяця дії директиви Сталіна 1933 року. Нею селянам заборонили виїжджати за межі території УСРР і Кубані за хлібом в інші місцевості. Людям не продають квитки на залізничний і водний транспорт. Шляхи блокують підрозділи Державного політичного управління. Тих, хто встиг виїхати, заарештовують і силою повертають назад у голодні села.

 

 

Що їли під час голоду

Картоплю, яку залишили не викопаною в ґрунті. Вона була мерзла і гнила. Калачики, лободу, лопухи. Незрілі ягоди. Листя барбарису, кору з фруктових дерев, цвіт акації, паслін, щавель. Качани з кукурудзи — товкли і пекли оладки. Очерет, рогіз, листя з вишень, молочай, гички з буряків, стебла будяків, кропиву, спориш, кульбабу. Висівки, гриби, молоді шишки сосни, жолуді — з  них робили борошно і готували млинці.

Їжаків, щурів, горобців, собак, котів, вошей, яйця горобців, молюсків, ящірок, жаб, ворон, граків, пуголовків, шкіру тварин, мертвих коней, зайців, черв'яків, змій. Пташенят шукали у гніздах. Ловили, готували та їли просто в полі, у село не несли, щоб не відібрали активісти.

Зараз ви читаєте новину «Мати залишила на вокзалі Івана Желтякова та його брата». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 47465
Голосування Підтримуєте введення біометричного контролю на кордоні з РФ?
  • Підтримую. Тепер потрібно заборонити українцям їздити в Росію
  • Ні, нічого не дасть крім черг на кордоні
  • Потрібно вводити візовий режим
  • Краще заборонити росіянам в'їзд в Україну
  • Це нічого не дасть. Злочинці з РФ все рівно знаходитимуть способи потрапити в Україну
  • Досить повністю припинити транспортне сполучення з РФ
  • Сумнівне рішення. Такий контроль ще більше провокуватиме Росію. Можливе загострення на Сході
Переглянути
Погода