Війна – потужний тригер, що змушує думати по-іншому, змінює цінності, підштовхує до швидких рішень. Вже зараз зрозуміло: стосунки пар змінилися. Це відчувається у словах та вчинках.
Важливо усвідомити, що зміни, що відбулися, не є однозначними, говорить психоаналітикиня Ольга Корбут, передає Telegram-канал "Психологічна підтримка".
Що стало краще?
На війні ми багато втратили – як матеріально, так і емоційно. Можемо триматися за сім'ю як за щось єдине вціліле. Стабільне, зрозуміле, без сюрпризів. Родина стає своєрідним оберегом, який тримає та не дає особистості руйнуватися.
Сварки можуть здаватися неважливими, несуттєвими. Ми легко прощаємо партнеру те, що раніше могло стати причиною конфлікту.
Що стало гірше?
Війна штовхає людей на вчинки, яких вони раніше боялися. Перестануть діяти запобіжники на кшталт "а що скажуть люди", "а що про мене подумають", "так не робиться". Інколи подібні думки змушують нас зробити те, що покращити наше життя, а інколи призводять й до вчинків, які нам шкодять.
Людина відчуває, що все втрачає сенс, гірше не буде. Отже, навіщо далі відкладати розрив, що здається неминучим.
Що стало по-іншому?
Жінки поїхали від чоловіків і зрозуміли, що можуть бути самі. Їм не страшно, їм вільно та комфортно. Виявляється, є життя поза шлюбом, і воно не таке вже й жахливе.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як запобігти або пережити розлучення під час війни: поради психологів
Чоловіки залишилися самі на тривалий час. Поряд небезпека, ризик смерті більший, ніж будь-коли. Можуть запрацювати інстинкти — бажання створювати нове життя та продовжувати свій рід.
Скільки родин розпалося, скільки створено нових?
Наразі не маємо жодної правдивої статистики. Мільйони родин розкидало по світу. Пари живуть у досвіді, на який не погоджувалися. Офіційні цифри кажуть, що кількість розлучень суттєво скоротилася за рік війни. Але спостереження психологів свідчать про інше. Мабуть, лише через кілька років ми достеменно взнаємо, що відбувалося з українськими сім'ями під час війни.
Трагедія у Дніпрі, аварія у Броварах – одномоментно загинула велика кількість людей, серед яких і діти. На фоні таких трагічних подій не дивно, що багато українців відчули гострі, хоч і різні емоції. Хтось кілька днів поспіль проплакав, інших охопив неконтрольований гнів. А дехто ніби не відчув нічого. Парадокс у тому, що всі ці реакції є нормою, – пояснює психолог Марія Сичинська.
Як наша психіка реагує на масові трагедії під час війни, і що потрібно робити у таких випадках, щоб заспокоїтися.
2 
79692
Коментарі