Відомо як ЄС може та має вивести Україну з глухого кута у війні: що пишуть світові ЗМІ

5

Після різдвяних канікулів Конгрес США має вирішити долю $61 млрд Україні, які стали заручниками волі частини республіканців у Палаті представників. Доля пакета багато в чому залежить від рішення спікера Палати Майка Джонсона. ЄС має більше зробити для озброєння та перемоги України, бо інакше на Європу чекають нові війни. Ось дещо з того, що писали у світових ЗМІ.

"Більшість конгресменів хочуть більше військової допомоги Україні", The Economist, Велика Британія

Україна цього року офіційно перенесла свято Різдва з 7 січня, відповідно до Російської православної церкви, на 25 грудня, коли його відзначає більшість західного світу. Але особливо святкувати нічого. Довгоочікуваний пакет допомоги від Конгресу не надійде вчасно.

Упродовж осені проукраїнські законодавці з обох партій, які становлять більшість у Палаті представників і Сенаті, передбачали, що зрештою Конгрес схвалить збільшення військової допомоги Україні. За важливі питання, які мають двопартійну підтримку, зрештою голосують. Багато хто очікував цього в кінці року, коли великі пакети витрат часто збираються докупи швидко, дозволяючи уникати зайвого контролю, а законодавцям повертатися додому на Різдво.

 

Але Майк Джонсон, спікер Палати представників, балотувався на посаду з планом "забезпечити, щоб Сенат не збив Палату представників з пантелику". Це означає перенесення основних дебатів до початку 2024 року.

Ще 20 жовтня президент Джо Байден просив $106 млрд на фінансування оборони України, допомогу Ізраїлю і "протидію шкідливому впливу" в Індо-Тихоокеанському регіоні. Пакет також включав $13,6 млрд на фінансування безпеки кордону, але республіканці хотіли змін, щоб подолати кризу на південному кордоні США. Республіканці, демократи та незалежні сенатори працювали з Білим домом над компромісом. Учасники наполягають, що переговори просуваються.

Це холодна втіха для українців, які більшу частину двох років витратили на боротьбу та гинули за свою незалежність. ЄС не схвалив пакет для України на $54 млрд того самого дня, коли Палата представників залишила Вашингтон, завдяки власній пропутінській блокуючій меншості ЄС – угорському прем'єру Віктору Орбану. Це має прямі наслідки на полі бою. Україна, яка влітку випускала близько 250 тис. снарядів на місяць, незабаром зможе стріляти лише в третину цього показника. Росія, яка поставилася до оборонної індустріалізації серйозніше, ніж Захід, і покладаючись на підтримку таких країн-ізгоїв, як Іран і Північна Корея, бачить, що її перевага зростає.

Перш ніж законодавці зможуть зайнятися нагальними потребами України, вони намагаються вирішити внутрішню проблему, яка десятиліттями турбувала політиків США. Чак Шумер, лідер більшості в Сенаті, визнав, що прикордонна політика - "одна з найважчих речей, які ми робили за останній час". Мітч Макконнелл, лідер меншості, сказав, що "для правильного укладання угоди і створення законодавчого тексту потрібен час".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ізраїль може стати моделлю для України" - посол Михайло Бродський

Багато республіканців у Палаті представників мають нереалістичні очікування щодо перемоги, яку можуть досягти, маючи лише незначну більшість в одній палаті Конгресу. Джонсон, один із найбільш консервативних членів Палати, втратив підтримку своїх, запобігши закриттю роботи уряду та ухваливши Закон про дозвіл на національну оборону, який уникав суперечок через соціальні питання. Відставка його попередника та вигнання ще одного республіканця ще більше ускладнили йому роботу, зменшивши його більшість.

Попри повільні та болючі переговори, Сенат сповнений рішучості прийняти законопроєкт. Палата представників повертається до роботи 9 січня, і більшість її членів приймуть законопроєкт, який міг би отримати підтримку обох партій у верхній палаті. Питання, чи дозволить Джонсон голосування, яке виражає волю більшості Палати представників, навіть якщо ця більшість не включає більше половини його фракції.

Більше 10 тис. американців служили в Конгресі. Відносно небагато згадуються в історії. Джонсон - випадковий спікер, який може стати тим, хто згадується. Він постійно голосував проти допомоги Україні до того, як обійняв нинішню посаду. Але після вступу на пост спікера змінив позицію і говорив про необхідність зупинити імперіалістичні плани Путіна. Чи запам'ятають його як спікера, який кинув виклик волі більшості американців і покинув Україну? Він має вирішити це протягом різдвяних канікулів.

"Європа має посилити підтримку України", Foreign Affairs, США

Оскільки українські сили зупинилися на полі бою, а основні пакети допомоги Києву заблоковані Угорщиною в ЄС і республіканцями в США, західний альянс виглядає дедалі слабшим і роз'єднанішим.

Західні політики повинні переглянути підхід до підтримки військових зусиль України, перейти від половинчастої до цілковитої наступальної стратегії, яка дасть країні всю необхідну зброю, щоб взяти верх і відкинути росіян. Європа має зробити більше. Це передбачає доставку максимально можливої кількості озброєнь ЄС, збільшення військового виробництва та розширення виробничих потужностей кожної країни.

 

Зокрема, Європа може і має дати Києву більше крилатих ракет середньої і великої дальності. Це дозволить Україні атакувати російську інфраструктуру на окупованих територіях, захищаючи своїх солдатів від небезпек на передовій. Європа має прискорити і продовжити постачання Україні винищувачів F-16, які дозволять встановити перевагу в небі. У поєднанні з відправленням додаткових систем ППО, таких як Patriot та ракети IRIS-T, це дозволить Україні ефективно тиснути на російські сили та здобути перевагу на полі бою.

Коли Росія програватиме, переговори стануть можливими. Лише тоді західні політики зможуть досягти справжніх критеріїв перемоги - переконатися, що загарбницька війна Володимира Путіна не окупиться для Росії, а Європа надалі не буде театром воєнних дій. Якщо Захід капітулює перед втомою та внутрішньою боротьбою, це зіграє на руку Путіну. Російський тріумф заклав би основу для подальшої війни на континенті, наблизивши її до території НАТО.

Нинішня ситуація на полі бою тривожна для України та її партнерів. Російські війська окопалися за кілометрами мінних полів і окопів, що робить звільнення території неймовірно складним і дорогим для українських солдатів. Ситуація зайшла в глухий кут. Це перетворюється в жорстоку війну на виснаження. Але ті, хто виступає за переговори з Москвою, не згадують контекст, у якому вона виникла. Київ не досяг значних успіхів на полі бою, бо партнери в США і ЄС не дали необхідної зброї для встановлення контролю в небі, ефективних ударів по російських позиціях та інфраструктурі на окупованих територіях і в Криму.

Оскільки війна затягнулася, Росії вдалося розгорнути ВПК і пристосуватися до економіки воєнного часу. Її матеріальні можливості тепер перевершили Україну, яка продовжує залежати від поставок зброї з Заходу. Хоча партнери зберегли запаси певної високоточної зброї, включаючи крилаті ракети Taurus, у них закінчуються інші засоби, зокрема боєприпаси. Попри ранні попередження, що снаряди з часом закінчаться, ЄС не зміг збільшити виробничі потужності через брак планування. За нинішніх темпів Євросоюз не зможе виконати зобов'язання дати Україні 1 млн снарядів і ракет до березня 2024 року. Це відставання має наслідки - Росія використовує 25-30 тис. снарядів в день, а Україна лише 7 тис. Зіткнувшись із критичною нестачею боєприпасів, ЗСУ змушені нормувати їх використання. Жоден уряд НАТО ніколи не поставив би свою армію в таке становище, щоб вести війну без достатньої кількості боєприпасів, високоточної зброї та підтримки з повітря.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україні пропонують ізраїльський аналог гарантій безпеки"- Павло Клімкін

Частково проблема в тому, що багато європейських лідерів не можуть чітко сформулювати мету допомоги Україні, дотримуючись нечіткої та часто половинчастої стратегії підтримки. Їхній поступовий підхід до допомоги не дав Києву змоги досягти прориву під час літнього наступу. Політики в Берліні та адміністрації Байдена продовжують дивитися на поставку кожної системи озброєння через призму того, як на це відповість Росія, адже страх ескалації обмежує те, яку допомогу отримує Україна. Реальність така, що РФ вже повністю посилила свій звичайний військовий потенціал і навряд чи піде на ядерний шлях з двох причин. По-перше, через страх помсти США. По-друге, враховуючи протидію Китаю, союзника Росії.

Не можна дозволяти Путіну уявляти, що отримає здобутки в цьому мерзенному вторгненні. Якщо він переможе, загарбницькі війни в Європі можуть стати більш поширеними. З точки зору Києва та його партнерів, це означає, що слід як мінімум відновити довоєнні кордони України. Київ не лише бореться за повернення території, а й захищає фундаментальне право на самовизначення держав, і переважно мирний порядок, який панував у Європі після закінчення Другої світової війни. Це мета, яка має об'єднати ліберальні демократії на Заході та у світі.

 

Багато політиків погоджуються, що війна в Україні може закінчитися лише переговорами. Задовільної угоди не буде з позиції слабкості України. Враховуючи послужний список Путіна, немає підстав вважати, що оборонний підхід України та її партнерів стимулюватиме Росію рухатися до припинення вогню. Навпаки Путін дав зрозуміти, що не хоче переговорів. Він хоче виграти війну, яка стала питанням його політичного та особистого виживання. Війна обійшлася Росії величезною ціною, і Путін хоче показати результати. Припустити, що він може скористатись нагодою зупинити кровопролиття, є виданням бажаного за дійсне і не має нічого спільного з Путіним, який бомбив українських мирних жителів, допоміг сирійському диктатору Башару Асаду розпочати жахливу війну проти власного народу та контролював жорстоку окупацію в Чечні. Не дивно, що його ціна навіть за початок переговорів із Києвом - фактична повна українська капітуляція. Натомість він не обіцяє нічого.

Згортання підтримки України зменшить, а не посилить апетит Росії до переговорів. Путін візьме верх і не матиме причин вести діалог, якщо відчує можливість військової перемоги. Розширений ВПК РФ може витримати багаторічну війну. Європа натомість не збільшила свою військову потужність і незабаром вичерпає життєво важливі військові системи, яких так потребує Україна. Знаючи це, Путіну просто слід почекати. Час на його боці.

Відсутність хребта в США та ЄС може мати важливі наслідки для решти світу. Якби Захід відступив перед лицем просування Путіна або виявив, що він не здатний суттєво збільшити підтримку України, така невдача показала б слабкість для Китаю та інших ревізіоністських держав, таких як Іран.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ще кілька років війни: про що говорять у Пентагоні

Європа має зробити більше, щоб активізуватись і забезпечити власний захист, особливо з огляду на перспективу повернення Дональда Трампа в США. У разі його переобрання європейці повинні бути в змозі самостійно підтримувати українські військові зусилля. Вони не можуть уникнути географії континенту. Нас не відділяє океан від війни. У нас немає іншого виходу, як забезпечити українську перемогу. Тільки ВВП Німеччини вдвічі перевищує ВВП Росії. ЄС загалом у сім разів більший.

Щоб активізувати потенціал ЄС як геополітичного гравця та збудувати стійку коаліцію на підтримку України, Берлін має відповідати своїй лідерській ролі в Євросоюзі. Хоча дорогоцінний час втрачено, для канцлера Олафа Шольца ще не пізно діяти рішуче. Він зробив кілька важливих кроків. У 2023 році військова підтримка ФРН склала €4 млрд, включаючи такі системи озброєнь, як танки та системи ППО - цю суму подвоять у 2024 році. Ця допомога є ще більш винятковою, враховуючи давній пацифізм німців.

Щоб продовжувати удари по російській інфраструктурі та лініях постачання, Україні потрібні крилаті ракети, такі як Taurus. Також винищувачі для контролю в небі та ППО для захисту солдатів в окопах.

На сьогодні Німеччина затримала Taurus через те, що все ще є технічні проблеми - обмежити радіус дії ракет. Цинічна причина відмови – ця зброя надзвичайно ефективна, і Шольц боїться спровокувати ескалацію РФ. Попри те, що німці вже поставили кілька систем Patriot, які успішно захищають небо над Києвом, вони можуть і мають дати більше в той час, коли Росія посилює атаки дронів на українські міста та інфраструктуру. Якщо Берлін відчуває переляк, то має розуміти, що надання Києву всієї зброї для виснаження та перемоги над росіянами, відповідає інтересам безпеки кожної європейської держави.

 

Найбільшим недоліком Шольца є те, що він залишався невизначеним щодо підтримки України. Продовжує використовувати формулу "Росія не має виграти, Україна не має програти". Шольц має назвати російську війну тим, чим вона є - нападом на мир у Європі, що створює ризик для існування Німеччини та континенту. Така явна підтримка, як показують опитування, зустріне широке схвалення німців.

Окрім розширення потужностей військового виробництва, партнери України можуть і мають зробити більше, щоб сповільнити виробництво зброї у Росії, починаючи з належного застосування власних санкцій. Багато високоточних машин, які Росія використовує для виробництва крилатих ракет - продукти США та Німеччини. РФ продовжує їх обслуговувати і закуповувати. Це можливо через те, що німецька влада не виконує належним чином санкції. Росії часто вдавалося обходити їх, працюючи через треті країни, такі як Киргизстан, куди німецький експорт стрімко зріс після вторгнення. Належне виконання санкцій ЄС, включаючи їх адаптацію таким чином, щоб заборонити обхід через треті країни, перешкодить здатності РФ ремонтувати, обслуговувати та закуповувати запчастини для цієї важливої техніки.

 

Політики США та ЄС повинні зробити більше, щоб націлитися на головних постачальників зброї до Росії - Північну Корею та Іран. Іранські дрони часто виготовляють із західних компонентів. Вашингтон і Брюссель мають запровадити жорсткіші санкції проти режиму в Тегерані за допомогу Москві та обмежити власну торгівлю з іранцями, щоб зменшити шанси постачати товари, які можуть допомогти їм у створенні безпілотників.

Оскільки російські війська глибоко закопалися і ховаються за кілометрами мін, значна частина військових зусиль України більше не відбувається вздовж лінії фронту. Київ зосереджений на російських лініях постачання та інфраструктурі на окупованій території та в Криму. Націлюючись на точки тиску на Путіна та маючи на меті завдати болючих поразок Росії на Чорному морі чи в Криму, Україна сподівається активізувати суспільні настрої в РФ проти війни та її ватажка. Така зміна настроїв - передумова для переговорів. Щоб бути готовим до розмов та компромісу, Путін має спочатку зазнати сильного тиску вдома. Друга передумова – військова поразка. Путін має бути впевнений, що силою більше нічого не досягне. Тому Україна має взяти верх на полі бою.

Змушення України до переговорів за нинішніх обставин зруйнувало б усі її надії на тісніше зближення з Заходом. Путін продовжить атакувати та дестабілізувати Україну всіма засобами. Зрештою, саме страх Путіна мати ще одну процвітаючу західну країну біля російського кордону спонукав його до нападу. Оборонна стратегія, зосереджена виключно на діалозі з Росією - в кращому випадку фундаментально помилкова, а в гіршому - катастрофічно наївна. Така стратегія призведе до розділеної України без надії приєднатися до НАТО, бо жодна країна Альянсу не захоче ризикувати бути втягненою в тривалий конфлікт з РФ. Без стримування НАТО Путін міг би оговтатися, перегрупуватися і атакувати знову. І Україна буде не єдиною, кому загрожує новий напад. Молдова та країни Балтії теж будуть під постійною загрозою. Європа може запобігти цьому кошмарному сценарію, якщо позбудеться ілюзій і щиро візьметься за захист України.

×