У Миргороді на Полтавщині зберігся будинок, в якому у 1932–1934 роках існував притулок, куди звозили спочатку дітей-сиріт. Це були діти тих, хто під час насильницької колективізації не захотів іти у колгоспи і їх виселили чи розстріляли.. Але коли у 1933 році голодомор набрав жахливих розмірів, то багато сімей віддавали у той притулок своїх дітей із надією, що хоч там вони виживуть, бо це ж державний заклад.
Територію притулку обгородили колючим дротом.. Із такого ж дроту були й ворота. Місцеві мешканці цей притулок називали концтабором для дітей. Маленькі бранці спали покотом у холодних кімнатах на долівці, засланій соломою.
"Опалювалася сяк-так лише одна кімната, так званий лазарет. Туди зносили дітей, котрим вже самостійно пересуватися було важко. У цій кімнаті були металеві ліжечка, заслані рядниною"– пояснює працівник Миргородського музею голодомору Олександр Джунь.
У день помирало до 10 дітей віком від 2 до 17 років. Спочатку їх штабелювали у сараї, потім скидали у вигрібну яму. А далі почали складати на березі річки. Коли настала весна і з'явилася трава та перші листочки, то пухлі бранці притулки виповзали надвір і об'їдали ці листочки. Тоді почалася масова загибель дітлахів.
На основі вивчених архівних документів, численних свідчень очевидців, котрі пережили голодомор відомо, що голодомор для українства проблема не нова. Хоч частину документів знищили, частину ховають у архівах під грифом "таємно". З тих, котрі доступні для загалу, відомо, що ще у 1921 році із врожаю, котрий в Україні складав 277 млн. пудів зернових, у Росію вивезли 117 млн. пудів. Це призвело до вимирання у 1921–1922 роках українців у 5-ти південних і східних губерніях України, які потерпали від посухи. Тоді від голоду загинуло понад 3 млн. осіб, від репресій – ще понад 2 мільйони українців.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відомий український композитор Тарас Петриненко перекинувся на автомобілі
В наслідок штучного голоду і терору, організованого Давидом Джугашвілі (Йосипом Сталіним), В'ячеславом Скрябіним (Молотовим), Лазарем Кагановичем та їхніми приспішниками на місцях, від голоду загинуло понад 6,5 млн. українців, а від репресій більше 3 мільйонів.
"Відбулася фізична, психологічна, морально-етична руйнація українського етносу. Якщо радянські архіви документи по голодомору в більшості випадків знищили, то збереглися унікальні закордонні джерела. Є донесення того періоду італійського консула у Харкові до посольства Італії в Москві",– говорить Олександр Джунь. – "Він чітко вказав на основну мету й при чини голоду, визначивши зокрема, що політика СРСР "має на меті за кілька місяців ліквідувати українську проблему, пожертвувавши 10 чи 15 мільйонами душ. І ця цифра не повинна здаватися перебільшеною. Гадаю, що її вже, мабуть, досягнуто і буде перевершено. Теперішня катастрофа спричинить колонізацію України переважно російським населенням. Це змінить її етнографічну природу. Можливо, в дуже близькому майбутньому не доведеться більше говорити ні про Україну, ні про українських народ, а отже, не буде й української проблеми, оскільки Україна фактично стане частиною Росії".
І якби не війна із німецькою армією у 1941– 1945 роках, не діяльність української повстанської армії, то, можливо, далекоглядним планам керманичів із Кремля й судилося б збутися.
2 
79692
Коментарі
245