Про це на громадських слуханнях "Шляхи удосконалення законодавства щодо протидії дискримінації, расизму та ксенофобії в Україні" заявив науковий співробітник факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Віктор Пушкар, посилаючись на результати соціально-психологічного дослідження побутових уявлень про права людини, проведеного разом із Харківською правозахисною групою.
"За даними анкетування, ми маємо дуже поширену дискримінацію за віком (т.з. ейджизм), над подоланням якої теоретично мали б працювати державні та громадські організації. Але інформація про таку роботу у нас відсутня", - зазначив експерт. За його словами, найчастіше опитані респонденти згадували дискримінацію пенсіонерів (40%) і молоді (21,2%), іноді – дітей.
За даними фокус-груп, серед дискримінаційних практик найбільш поширені вікові обмеження при прийомі на роботу. Так, на думку експерта, практика відмови у прийомі на посаду надто молодих людей позбавляє їх можливості навчитись працювати, у той час як надто "старим", тобто людям після 50, 40 чи навіть 30 років відмовляють у прийомі на роботу. Крім того, зазначив Пушкар, українські пенсіонери фактично виключені з життя соціуму.
Також українці вважають, що в країні існує гендерна дискримінація жінок (24%) і чоловіків (3,3%), причому "наявність останньої практично замовчується". За словами Пушкаря, цифра 3,3% може бути дещо заниженою, бо "скаржитись на дискримінацію себе за статтю суперечить стереотипам чоловічої поведінки в Україні". "Згадаймо про улюблених "бабусь Черновецького" – об"єкт соціальної політики гречаного популізму. Чому бабусі, а не дідусі? Бо більшість чоловіків в Україні не встигає прожити достатньо, щоб їх соціально захистили", - заявив Пушкар. За його словами, чоловіки на 5 років пізніше за жінок виходять на пенсію і на 10 років раніше за них помирають
19,8% опитаних вважають дискримінованими сексуальні меншини. Як зазначив Пушкар, це значно більше, ніж, за даними сексологів серед населення, є власне представників секс-меншин. "Відповідно, більша частина тих, хто зазначив цей різновид, являють собою "співчуваючих" поза меншинами, яким відомо про факти дискримінаційного поводження щодо осіб нетрадиційної орієнтації", - зауважив Пушкар.
Також, за його даними, дискримінованими за соціальним статусом опитані назвали селян – 31,5% (у міській вибірці), робітників – 17,3%, людей розумової праці – 12%, приватних підприємців – 9,4%. На думку експерта, причинами у випадку найманих працівників з села і міста є в першу чергу низька оплата праці та її важкі умови; у випадку підприємців – надмірна негативна увага з боку державних органів.
Крім того, 14,2% опитаних вважають, що в Україні дискримінують національні меншини. Інша періодично згадувана форма дискримінації – релігійна. За словами Пушкаря, фактично її в Україні майже нема, але в побутових уявленнях її наявність відзначають 8,1% респондентів.
В ході дослідження було опрацьовано 907 анкет, отриманих у 18 містах України; типовий розмір локальної вибірки – 50 анкет. Дані дослідження в загальному випадку можуть розглядатись як репрезентативні щодо міського населення України. Крім того, дані з досить високою довірчою ймовірністю (близько 0,7-0,8) можуть бути поширені на все населення України, передає УНІАН.
3 
79692
Коментарі