Церковне свято 14 липня: сьогодні поминають безкорисливих лікарів

5

14 липня православна церква візантійського обряду згадує святих мучеників Косму та Даміана.

Брати близнюки жили в III столітті. Народилися в Аравії у християнській родині. Навчалися знахарській справі в портовому місті Егея в Кілікії. Прославилися як милосердні й безкорисливі лікарі, що не брали грошей за свою роботу, через це отримали прізвисько "безсрібників". Навернули до християнства багатьох своїх пацієнтів.

 

У часи римського імператора Діоклетіана, за наказом місцевого префекта Косму та Даміана заарештували разом з іншими християнами, яких у ті часи піддавали гонінням.

Від братів вимагали, щоб вони зреклися Ісуса Христа. А коли ті відмовилися - піддали їх численним тортурам. За переказом, брати залишалися неушкодженими у воді, вогні та на розіп'ятті. Тоді їм відтяли голови мечем. Разом із ними загинули брати Антімій, Леонтій та Евпрепій.

Мощі мучеників поховані в місті Кирі, Сирія. Після смерті почався культ Косми й Даміана - хворі отримували зцілення біля їх могили. В Константинополі за наказом імператора Юстиніана I звели церкву, яка стала популярним місцем паломництва хворих. А в Римі храм на честь святих зведена базиліка, мозаїка якої залишається однією з найкрасивіших у місті. Ця церква є титулярною дияконією.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Римі обвалилась частина мозаїки в соборі Святого Петра

Також 14 липня за церковним іменословом згадують святого мученика Потита Гаргарського, який жив у II столітті. Родом з багатої родини язичників, у 13 років Потит познайомився з християнським віровченням і прийняв святе хрещення. Батько-язичник намагався відвернути сина від віри в Христа, але, вражений твердою вірою юнака, сам увірував в Сина Божого і став християнином.

 

Святий Потит пройшов з проповіддю про Христа багато країн і силою Божою творив дивовижні чудеса. Після того оселився на горі Гаргара в Італії та жив на самоті в оточенні птахів і звірів. Там його знайшли слуги імператора Антоніна Пія, дочка якого була одержима біснуванням. Молитвами святого Потита хвора отримала зцілення. Однак замість подяки імператор, приписуючи зцілення язичницьким богам, вчинив зі святим з нелюдської жорстокістю. За переказами з Житія Святих, Потита кинули у клітку з левами, але тварини покірно лягли біля його ніг. З чану із киплячою олією святий вийшов також неушкодженим. Після цього йому відсікли голову мечем.

Цікава історія з обретінням мощей Потита. Згідно з переказами, у XVI столітті погонич мулів вів караван. Один з віслюків не витримав важкість шляху та впав у багнюку. Караванник переклав його поклажу на інших тварин, а віслюка забив на місці, щоб не втратити шкуру, яку можна було продати. Перш ніж йти далі, погонич помолився святому Потиту, який за переказами був замучений у вказаній місцевості. Відійшовши на певну відстань, почув позад себе жалібний рев віслюка. Повернувшись, виявив свою забиту худобу живою.

Переконавшись у чудовому відродженні свого осла, погонич мулів почав копати розмоклу землю та виявив в ній нетлінне тіло юнака, святого Потита. Місце знаходження тіла стало місцем паломництва.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Церковне свято 13 липня: чому останнього апостола обрали жеребкуванням

Також цього дня молитовно поминають праведницю Ангеліну Сербську (Бранкович) що жила у XV-XVI столітті.

 

Ангеліна, деспотиса Сербська, дочка князя Георгія Албанського та дружина Стефана, короля Сербії, зазнала вигнання разом зі своїм чоловіком і розділила всі труднощі життя в Албанії та Італії. Двох синів своїх, святих Максима й Івана, виховала в істинно християнському дусі.

Після смерті чоловіка була змушена переховуватися від турецької влади. У 1486 році разом з дітьми переселилася в місто Срем, де угорський король Матвій Корвін виділив їм маєток. Туди ж Ангеліна перенесла останки чоловіка, над якими своїм коштом збудувала церкву.

У 1509 році, прийнявши чернечий постриг, свята Ангеліна присвятила себе молитві, благодійності та храмобудуванню. За допомогою російського великого князя Василя III здійснила прибудову до церкві келій та заснувала Крушедольський монастир. Була його першою настоятелькою. Вірна дружина, добра мати і досконала християнка, вона заслужила в народі ім'я "матінка Ангеліна".

Сьогодні також вшановують пам'ять преподобного Петра, патрикія. Народився наприкінці VIII століття в Константинополі у сім'ї патрикія. Після смерті батька успадкував його сан.

 

У часі царювання візантійського імператора Никифора (802-811) Петро був призначений воєначальником і брав участь у походах грецьких військ проти Болгарії. В одній з битв греки зазнали поразки. Імператор був смертельно поранений, а Петро серед багатьох інших воїнів потрапив у полон.

Якось уночі Петро старанно молився, і йому явився у видінні святий євангелист Іван Богослов і звільнив з полону. Повернувшись до Константинополя, святий Петро віддалився від світу в монастир на горі Олімп і став ченцем. Там він провів у постійних подвигах 34 роки: тримав суворий піст і постійне бдіння, носив грубу волосяницю та ходив босоніж. Останні вісім років жив у Константинополі, де спорудив храм і обитель в ім'я святого Евандра. Преподобний Петро помер на сімдесятому році життя у 854-му. Похований у своєму монастирі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знайшли підтвердження битви, яка описана у Біблії

Також сьогодні згадують проповідника Никодима Святогорця.

 

Преподобний Никодим, у хрещенні Микола, народився в 1748 році на грецькому острові Наксос. У віці 26 років прийшов на Святу Гору Афон і там, у монастирі Дионісіат, прийняв постриг з ім'ям Никодим. Відомий своїми книжковими працями. Підготував до видання "Добротолюбіє" ("Філокалія" - збірка духовних праць православних авторів IV-XV століть. - Gazeta.ua), редагував творіння преподобного Симеона Нового Богослова.

Великі заслуги святого і в області видання богослужбових книг. У 1796 році він опублікував витягнуті з афонських рукописних зібрань 62 канони Пресвятій Богородиці під назвою "Вінець Приснодіви"

Преподобний подвижник Никодим також працював над власними літературними творіннями. Ним написані передмова до "Добротолюбія" та короткі житія подвижників. Книга "Невидима брань", "Вчення про сповідь", що закінчується проникливим "Словом про покаяння". Книга преподобного "Благонравіє християн" видана у Венеції в 1803 році.

Незадовго до свого спочинку преподобний Никодим, втомлений книжковими працями і аскетичними подвигами, перейшов на проживання до ієромонахів іконописців Стефана і Неофіта Скуртеїв (Куцовлахів). Він упросив їх зайнятися виданням своїх праць, чого не міг вже зробити сам через хворобливого стану. Тут, у Скуртеїв, 1 липня 1809 року преподобний Никодим мирно відійшов до Господа.

×