Заммера Анатолій Голубченко вже веде переговори про кредит, який потрібний, щоб привести в порядок Бортницьку станцію аерації.
Для її повної реконструкції потрібно, за попередніми підрахунками, 500 млн євро (з урахуванням будівництва мулоспалювального заводу).
Тим часом те, що твориться на самій станції, робочі називають Армагедоном.
Перший блок очисних споруд практично зруйнований (всього їх три); мул дівати нікуди - поля переповнені в десятки разів; і повторення пожеж, таких як цього року, ніхто не виключає.
"Я в дружній бесіді запропонував начальству продавати мул арабам, - говорить технолог станції Анатолій Олійник. - Вони в пустелі, серед пісків, зробили б собі хороший грунт. Такий бур"ян би ріс! Мені сказали, що це наше національне багатство - дев"ять мільйонів тонн грязі. Це ж торф, скільки енергії можна економити. Поля (200 га) мула переповнені раз в сто. На полях шар мула не повинен перевищувати 70 см, так зараз там по п"ять метрів. Ясно, що виникатимуть пожежі. Робочі повинні косити бур"ян, що росте на мулі, але хто ж туди полізе, адже можна провалитися і потонути, як в хитких пісках! Ось трава і сохне на сонці, а потім горить".
У день станція аерації зливає на мулові 300-500 тонн грязі. Це приблизно п"ять вагонів. Перший блок очисних споруд побудували 45 років тому. Його збиралися реконструювати ще в радянський час, але спорудити встигли тільки насосну станцію.
Цей блок повинен переробляти 600 т мула на добу, але через зношеність він переробляє всього 180 т, це 20% навантажень всієї станції.
"Перший блок потрібно реконструювати насамперед. Ось первинні відстійники взагалі до ручки дійшли, - технолог показує заіржавілі конструкції мулскребів, що прогнулися, усередині відстійників. - З чотирнадцяти відстійників першої лінії працюють тільки п"ять, половина взагалі ремонту не підлягає. Повітродувні агрегати теж з часів царя Гороху, у них потужність - 1250 кВт. Це величезна перевитрата енергії. Мені не потрібно, щоб працювали три повітродувки, але половину повітродувки включити неможливо. Робочі - як сліпі котенята: ні у технологів, ні у операторів аеротенків немає жодного приладу. Недавно забруднення стоків на вході в станцію перевищувало норму, думаю, втричі (це я на око визначати навчився, адже наша лабораторія три дні готує результати аналізів). Так як я можу вчасно прийняти заходи в таких умовах?".
Бетонні стінки аеротенків теж давно розвалилися і обсипалися. З шести ледве-ледве працюють тільки чотири, два зруйновані повністю.
Два інших очисних блоки побудували пізніше, тому вони ще якось "дихають", але по-перше, це не надовго, а по-друге - вони застарілі і неекономні.
"У будь-який момент може трапитися аварія, - говорить Анатолій Олійник. - Гірше - всі київські стоки попливуть в Чорне море, як мінімум - ми не зможемо нормально очищати воду".
За матеріалом Газета по-киевски
3 
79692
Коментарі
1