32-річний Борис Крімер з Києва відвідав більш ніж 20 країн. Цьогоріч видав книгу "Як козаки край світу шукали" про подорож у 2012-му. Тоді побував у горах Алтаю, тайзі Сибіру, на озері Байкал та в Монголії.
"Я з тих дітей, які начиталися Джека Лондона, Жуля Верна та журнал "Вокруг света". Завжди хотілося кудись поїхати. Реалізовувати бажання почав після університету. Є час на подорожі, бо у наукових співробітників відпустка до 45 днів", - говорить мандрівник. Основна робота Бориса Крімера - в Інституті демографії та соціальних досліджень НАН. Там вивчає народжуваність в Україні. Увесь вільний час витрачає на спортивний туризм.
"Коли подорожував, здивувала азійська безпосередність. Якось у монгольському кафе до нас підійшов п'яний. Хотів познайомитися. Коли дізнався, що ми з України, почав називати нас Андрієм Шевченко. Після цього пригадав Юлію Тимошенко і показав уявну косу на голові.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українець на візку побував у 48 країнах
Подорожуючи, помітив, що у місцевих немає поняття особистого простору. В перший день у Монголії довелося проїхатися місцевим автобусом. На три місця там сідає 4-5 людей. Мені дали потримати сумку, в якій сиділа курка. На машині місцеві розмістили багаж - каністри з кисломолочними продуктами, мішки з твердим сиром. Машина їхала по побитій дорозі. Кумис розливався по вікнах. Всередині люди усміхалися. На фоні звучала пісня гурту Бітлз " Yellow Submarine".
Горами Алтаю Борис з групою таких же мандрівників прийшов 260 км за 3 тижні. Подолали 12 перевалів. За спиною мали рюкзаки по 27 кілограмів. Жінки – по 20. . В день ходили близько 10 годин.
"Найекстремальнішу ночівлю мали на перевалі. Було ризиковано, бо могла зіпсуватися погода. Вітер міг знести нас з вершини чи засипати снігом. Намети обклали стінками з каміння. Пощастило, бо сильного вітру не було.
Зупинялися здебільшого на галявинах. Основні критерії вибору місця - безпека і комфорт. Щоб на голову не впав камінь, поряд має бути вода. З великими тваринами не зустрічалися. Тільки бачили свіжі сліди ведмедів. Найчастіше бачили пищух - невеликі гризуни, схожі на кроликів. Видають пронизливі звуки. Часто у туристів прогризають рюкзаки і крадуть їжу. У високогір'ї більше козлів і орлів у небі. Також в Сибіру хижі птахи - коршуни, орли - літають містами як у нас ворони. Риються у смітниках".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 27-річна американка побила рекорд найшвидшої кругосвітньої подорожі
Перед від'їздом додому Борис з двома друзями мандрували Монголією.
"У монгольських пастухів куштували твердий сир - айраг. Смачний, але дуже твердий. Його роблять з кобилячого молока. Пресують і висушують на сонці. Довелося гризти або розмочувати. Найчастіше харчувалися місцевими чебуреками з м'ясом - хушурами.
Монгольський чай - це не зовсім те, що ми п'ємо. У великий казан кладуть брекетований зелений чай найгіршої якості. Варять з молоком. Додають сіль, спеції, рис і тваринний жир. Вийшов дивний молочний солоний суп з чаєм. Якщо в кафе замовити чай, то принесуть саме це. Щоб попити нормальний, потрібно замовляти "ліптон". Тоді приносять заварений пакетик у пивному кухлі".
7 
79692
Коментарі