У мережі Facebook на початку тижня стартувала акція "Я не боюсь сказати". Жінки і чоловіки публікують власні історії про сексуальне насильство, приниження на гендерній основі, домагання і навіть зґвалтування.

Розпочалось все з посту у Facebook громадської активістки Анастасії Мельниченко: "Я хочу, аби сьогодні говорили ми, жінки. Аби ми говорили про насильство, яке пережила більшість з нас. Я хочу, аби ми не оправдувалися: "Я йшла у спортивках серед дня, а мене все одно схопили". Бо нам не треба оправдуватися. Ми не винні, винен завжди насильник. Я не боюсь говорити. І не почуваюся винною".

"Акція для багатьох стала своєрідною терапією і відкрила очі на проблему, яка близька мільйонам українців, - говорить київський психолог Валентина Домська. – Сміливість зізнатися знайшли у собі тисячі користувачок Facebook. Дехто відкрився і вже через кілька годин пошкодував - видалив свій пост або навіть власну сторінку у соцмережі через коментарі. Наше суспільство не готове нормально реагувати на такі одкровення".

Які наслідки може мати флешмоб?

- Недосконале законодавство з захисту жертв насилля, недовіра до правоохоронної та судової системи змушує постраждалих мовчати роками. Рідко побачиш дописи у соцмережах про біль і розчарування. Найчастіше у своїх записах люди хвастаються, як їм добре. Зараз інтерес до акції великий. Вона збурила соцмережу. Виходить за межі нашої країни. Постами діляться жінки з Туреччини, Німеччини, Штатів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чого чоловіки не пробачають у стосунках

Від такого зізнання жінка може постраждати у майбутньому?

- Це може відгукнутися, коли влаштовуватиметься на нову роботу чи почне стосунки з новим партнером. Знайома потерпала від рукоприкладства чоловік. Вирішила оприлюднити проблему у соцмережі. Через місяць розлучилася. Наступного року зустріла іншого. Зустрічалися, готувалися до весілля. Все було добре, доки той її пост не прочитала сестра коханого. Вона продемонструвала його батькам і брату. Хлопець покинув дівчину. Образився, що не розповіла йому про це раніше. Не всі спроможні адекватно прийняти те, що сталося з його сестрою, подругою, співробітницею. Акція пронеслася, ніби хвиля. Зізналися про насильство навіть ті, хто не був готовий до такої сповіді.

Як варто реагувати друзям на такі зізнання?

- Будьте максимально толерантними. Треба підтримати людей за їхню відвертість. Вони розраховують на підтримку. Але отримують у відповідь не тільки критику, але й купу запитань: "Як це сталося?", "Чому раніше мовчала?", "Чому не подала заяву в міліцію?". Не нав'язуйте свою підтримку і не давайте оцінок. Реакція співбесідників може ранити більше, ніж сексуальне домагання.

Чому чоловіки часто реагують агресивно у коментарях?

- Вони сприймають звинувачення на свою адресу. Але ця акція не є античоловічою. Ті, що сміються чи плюють у бік жертви – підтримують вчинок насильника. Люди, які негативно реагують на подібні акції, швидше за все, переживали подібний досвід у своєму житті. Українці розучилися співчувати і співпереживати. Засуджують жертву і виправдовують маньяків.

Чи винна жертва?

- Ні, не винна. Таку думку нам нав'язує етнопсихологія, яка піднімає чоловіка над жінкою. Хто вирішив, що йому усе дозволено? Чому жінка мусить підкорятися?

Нагадаємо, історії про сексуальне насильство підірвали інтернет на початку тижня.

×