Ексклюзиви
Вівторок, 05 серпня 2008 08:28

Як проходили останні години життя Солженіцина

Солженіцин помер в своєму кабінеті на руках у улюбленої дружини.

На 90 м року життя в підмосковному Троїце-Ликове від серцевої недостатності помер великий письменник Олександр Солженіцин. Олександр Ісаєвіч пішов з життя в своєму робочому кабінеті, на руках люблячої дружини.

Степан Солженіцин, син великого російського письменника, в інтерв"ю "Твоєму ДНЮ" розповів про останні години життя свого батька.

"Батько не припиняв роботу до самої смерті," - поділився Степан Олександрович. - "Того дня він працював над черговою книгою. До вечора йому стало погано, довелося викликати "швидку допомогу".

Прибулі лікарі намагалися відкачати Олександра Ісаєвіча, але він згасав буквально на очах. На жаль, врятувати Солженіцина так і не вдалося.

Лауреат Нобелівської премії, академік Російської академії наук помер на руках у своєї дружини Наталії Дмитрівни, з якою прожив майже 40 років.

"Мама тримається," - продовжує Степан Олександрович. - Вона, звичайно, приголомшена, але прагне тримати себе в руках.

На цьому тижні Наталія Дмитрівна планувала привезти у видавничий будинок "Час" чергові два томи рукописів Олександра Солженіцина - це твори "Щоденник Романа" і "Р-17".

Три роки тому один з провідних російських письменників двадцятого сторіччя уклав договір про випуск повного зібрання творів в 30 книгах.

"У зв"язку з раптовою кончиною Олександра Ісаєвіча продовження видання під питанням, - повідомила директор видавничого будинку Алла Гладкова. - Поки ми не хотіли б турбувати вдову в такий сумний для всіх нас день, але пізніше ми плануємо зв"язатися з нею, щоб обговорити подальше виконання договору."

Як уточнила Гладкова, останнім часом Солженіцин не їздив у видавництво - всіма справами займалася його вірний друг і дружина Наталія Дмитрівна. З нею він передавав всі свої побажання.

Старий вчитель математики Ємєлій Мазін і Олександр Солженіцин були найближчими друзями. Познайомившись в далекому 1936 році, вони не переривали свого спілкування все життя.

Вони разом вчилися на механіко-математичному факультеті Ростовського університету. Про молодість, яка припала на роки бідності, Мазін все одно згадує з особливою теплотою.

"Всі ми жили дуже бідно. Якось Саня поставив пляму на єдиних штанях і ходив так роки чотири, не було інших. Свій перший костюм він купив тільки в 22 роки."

Зв"язок обірвався, коли Солженіцину довелося покинути СРСР і виїхати до Америки через публікацію першого варіанту "Серпня 14-го" (1971) і першого тому "Архіпелагу ГУЛАГ" (1973).

Всі ці довгі роки Солженіцин і Мазін вели активне листування.

"Я ніколи його не засуджував, я знав, що Саня не здатний зрадити батьківщину, - продовжує Мазін. - І як тільки повернувся до Росії, то відразу приїхав до Ростова - це було його улюблене місто."

Останній лист від Солженіцина Мазіну прийшов в кінці 2007 року, якраз перед ювілеєм.

"Саня від душі привітав мене з 95 літтям, але поскаржився, що йому далеко до мого здоров"я. Вже декілька років він сидів на інвалідності. Триматися йому допомагали Божа Мати, турботи дружини Наталії і велика тяга до праці. Звичайно, він давно передчував смерть. І ось вона прийшла за ним."

Поховають Олександра Ісаєвіча в Москві на кладовищі Донського монастиря. Про це він просив дозволу у патріарха Всього Русі Алексія II і отримав дозвіл.

"Зараз ми вирішуємо це питання," - підтвердив Степан Олександрович. - Видно, це буде Донське кладовище. Так хотів тато, і ми визнали неможливим суперечити його волі."

Президент РФ Дмитро Медведєв і прем"єр-міністр Володимир Путін виразили співчуття дружині і синам Солженіцина.

Зараз ви читаєте новину «Як проходили останні години життя Солженіцина». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода