28 лютого Блаженніший Любомир Гузар зустрівся з 200 студентами 30 українських вишів з нагоди свого 80-річного ювілею. Святкову службу перед цим відправив у храмі УГКЦ на лівому березі його наступник нинішній глава Святослав Шевчук.
По закінченні Любомир Гузар три години спілкувався з молоддю у приміщенні Міжнародного виставкового центру. Тут на другому поверсі накрили кілька десятків столиків, за якими розмістилися молоді люди.
На кожному столику стоїть таця з пиріжками, тістечками, фруктами, і два графини — з узваром і апельсиновим соком. При вході до зали продають аудіо диски з промовами Блаженнішого, а також його книгу "Три дороги" — по 30 гривень. Між священослужителями сновигають фотографи.
- Православні в церкві залізну відгорожу поставили від журналістів, — діляться враженнями. - А у цих ми під рясами сьогодні повзали. Нам ніхто лихого слова не сказав.
Любомир Гузар у супроводі помічника заходить до зали спираючись на палицю. Він у чорній вовняній сутані.
- Як ви святкували свій ювілей? - питають його журналісти.
- Я нічого не святкував. Мене святкували, - жартує Гузар.
Сідає за передній столик. По ліву руку від нього — Святослав Шевчук.
- Семінаристів, Ваше Блаженство, ціла купа. Як ворони, - шепоче йому Шевчук.
- То починаймо, - пропонує старенький владика.
- Ні, ще чекайте. Хай всядуться.
- Молоді ніколи не всядуться, - сміється Гузар.
Першими владику вітають діти, читають віршики: "То буремні були роки. Але свої перші кроки з того, що тепер відомо, Любомир робив свідомо..." - дітки вервечкою йдуть до Гузара і дарують йому соняшники.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Любомир Гузар: "Найбільший подарунок — люди, які за мене моляться"
- Кажуть, до 40 років старайся бути зі старшими. А після 40 років старайся бути з молодими. Тому я дуже вдячний за вашу присутність. Щиро надіюся, що вийду звідси молодшим, - звертається до молоді Любомир Гузар.
Його вітає рідна небога Марія Рипан, яка приїхала з Канади. Вона донька його сестри Марти.
- Звідки ім'я Любомир? Тато з мамою сперечалися, як назвати дитину. Близький друг батька Любомир каже: "Це легка розв'язка: назвіть дитину, як мене". Назвали дитину Любомир-Лев-Лука. Він змалку хотів бути священиком. Маленький Любко сунув меблі, тягнув столик на середину кімнати, щоб "правити Службу Божу", він не дбав, що ще рано і всіх побудить. Вуйко Любко був молодим 20-літнім студентом, як я народилася в Нью-Йорку. Став він моїм хресним татом, але боявся взяти дитину на руки, щоб не поламати. Зато він мене підносив душевно своїм прикладом.
Три години Любомира Гузара вітали піснями студенти Українського католицького університету, Львівського імені Франка, університету "Львівська політехніка", пластуни з куреня Червоної калини, членом якого є Любомир Гузар.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Любомира Гузара президент привітав електронною поштою
Глава УГКЦ Святослав Шевчук розповів історію, яка сталася 10 років тому:
- Я в той час був віце-ректором Львівської духовної семінарії з навчальної частини. Було надвечір'я свята святого Миколая. Саме в той вечір до нас до семінарії приїхав Блаженніший Любомир. Достойного владику мусів зустрічати я. Проваджу його і кажу: "Ви знаєте, у нас сьогодні в семінарії дуже гарний день. Ми завершили сесію захисту дипломних робіт, і всі семінаристи захистилися". Блаженніший каже: "Добре". Відбулася велика вечірня з литією, і ось після відпусту Блаженніший виходить на проповідь. Всі семінаристи перестали дихати. У такий духовно напружений момент Любомир почав так: "Отець Святослав сказав, що у вас сьогодні був гарний день. Якби він сказав, що у вас був гарний день, бо я приїхав, я б його зрозумів. Якби він сказав, що у вас сьогодні гарний день, бо завтра свято Святого Миколая, я б його зрозумів. Але отець Святослав сказав, що у вас сьогодні гарний день, тому що усі ви захистили дипломні роботи, і я його не розумію". Тоді перестав дихати я. Думаю: що ж то про мене сьогодні семінаристи по кімнатах будуть говорити! Але Блаженніший, вже відходячи до авта, взяв мене за руку і сказав таку фразу: "Отче Святославе, даруйте, не вдержався".
- Бути молодим - це благословенний час, - звернувся Любомир Гузар до молоді. - Шкода, що він так швидко минає. Я не хочу сказати, що, будучи престарілим, я сьогодні не щасливий. Ні. Бо золота осінь — гарний час, так само, як весна. Але тіштеся молодістю. Працюйте. Я тепер починаю замислюватися над писанням спогадів життя. І ви сьогодні допомогли мені знайти титул, як їх назвати: "Перших 80 років мого життя". Як Господь дасть, може, за 10 років знову побачимося, хоча ви трошка не будете вже такі молоді. Але молоді будете духом.
5 
79692
Коментарі
12