Україна не готова до деокупації Криму - Лариса Волошина

У 2020 році ми побачили цікаву тенденцію: зрадники в кримському парламенті почали нарікати на Кремль та на російські методи господарювання. Та ж Наталія Поклонська (колаборантка, колишня українська юристка, нині депутат Державної Думи РФ - Gazeta.ua) раптово прозріла і побачила, що в Криму за 6 років з'явилися проблеми з медичним обладнанням. До окупації Криму в поліклініках та лікарнях стояли УЗІ, мамографи та інше обладнання, завдяки якому можна було зробити обстеження. Ми всі знаємо і бачимо, як люди стають в багатомісячні черги на елементарне УЗІ. Обладнання вивезли до Росії.

До цього були вкиди Сергія Аксьонова (самопроголошений голова Криму - Gazeta.ua) та Володимира Константинова (голова окупаційної Державної ради Криму - Gazeta.ua) про те, що Росія оббирає Крим. Є два варіанти: або годівниця скорочується, або Кремль намагається створити імітацію звільнення Криму як у державах Балтії під час радянської окупації.ї.

А в Балтії сталося так: спочатку СРСР не витримав санкційного тиску і був змушений визнати та засудити окупацію цих країн. Потім совєти із колаборантами підписали документ, щоб створити добровільно радянський союз.

Далі всі ці Поклонські та Аксьонови почнуть вдавати вигляд, що вони є обранцями народу Криму. Замість анексії намагатимуться зробити з Криму сіру зону, яку буде контролювати Москва, з якої знімуть санкції.

Єдине, що може запобігти такому розвитку – воля людей, що живуть в Криму до звільнення. І тут ми повертаємося до величезної помилки нашої влади: нехтування кримськотатарським народом, який має право на самовизначення. Політика щодо кримських татар імітаційна, знаходиться на рівні гасел. Українські інституції влади досі не налагодили співпрацю із Меджлісом. Досі нема закону про статус корінного народу, не виконано зобов'язання України прийняти закон про мови корінних народів. Ми бачили хорошу ініціативу про кримську платформу, але досі нема закріпленого законом права кримських татар формувати частково свою присутність там, а чого? Є корінний народ, є його земля, чому не дати йому легальне представництво в міжнародних інституціях.

Україна взяла на себе зобов'язання ратифікувавши міжнародні конвенції щодо корінних народів, постанови в 2014 році, якою визнала кримськотатарський народ корінним. Але законів нема, є лише декларації. Все це помилка, бо після Путіна РФ почне розігрувати фейкову деокупацію. Країни Заходу вимагатимуть від нас дослухатися до думки місцевого населення, а це мільон звезених на півострів росіян. І він матиме вагу, бо ми не визнаємо кримських татар корінним народом. А вони вже визначилися, що вони громадяни України.

Ми хочемо деокупації, але не готові до неї. Вся деокупація для нас закінчиться суспільним із РФ контролем над півостровом, чи гірше – це буде некерована автономія. Маємо цьому завадити, поки в нас голосом Криму говорять кримські татари.

Нажаль Україна не вміє грати в оцю дипломатію. Не може використовувати козирі, які має, а це втрата часу. Окрім цього це ганьбить нашу державу, бо коли ти береш на себе зобов'язання, то маєш їх виконувати, інакше тобі не будуть вірити.

Ну а я боюсь маніяків, то може мені не виходити на вулицю? Для цього і пишуться закони, щоб не боятися. Закон про корінні народи чітко вказує ознаки корінних народів та чому одні народи корінні, а інші – ні. Навіть в росіян є закон про корінні народи, хоч і не відповідає міжнародному праву.

Коли ми говоримо про колаборантів ми уявляємо Мотороллу в ВР, чи Аксьонова, що кається. Все простіше: очільники втечуть до країн, де нема закону про екстрадицію. За період окупації Криму вони достатньо награбували, щоб дозволити собі це. А от безкарними залишиться величезна кількість дуже небезпечних людей.

До прикладу: після повалення нацистського режиму на місцях залишилася половина суддів які відправляли євреїв у концтабори. Ці судді потім судили очільників концтаборів і виносили вироки 3-4 роки.

Ми говоримо: амністія не виправдовує військових злочинців. Прекрасно, але в нашій Конституції написано, що українські суди мають або територіальну, або спеціальну приналежність відповідно до кодексів, що ми маємо в наявності. В мене питання – хто судитиме колаборантів, якщо їх не можуть судити ні в Києві, ні у Львові.

Суди по подіях, які відбувалися за період окупації будуть кримськими. Хто буде суддями, слідчими, прокурорами? Це будуть оті самі безкарні колаборанти й зрадники, що залишаться на своїх посадах. І шкода від них буде набагато більшою, ніж задоволення побачити Аксьонова на лаві підсудних.

Важливо, щоб в окупованому Криму припинили діяльність люди, які чинили безправ'я, вливали пропаганду в голови дітям, допомагали окуповувати Крим. Треба виписати закон про колаборантів. Він має бути таким, щоб люди знали хто може залишитися, а хто – ні.

Нам треба закон про колаборантів, що чітко встановлює межі. Треба мати кодекс, щоб мати можливість утворювати спеціальні комісії та суди. Це треба, щоб судили й виносили вироки не місцеві колаборанти та зрадники, а незалежні органи. Для цього треба створювати закони, бази інакше це виглядатиме як на Донбасі, де зрадники виносять вироки добровольцям та виправдовують колаборантів.

Ми маємо усвідомити, що альфа й омега полягає в тому, що нам всім байдуже, як виглядає наша Конституція. Нам вона цікава в межах революційної доцільності. Це не правильно.