Держава не займається роботою над поверненням окупованого Росією Криму. Активісти -переселенці займаються громадською діяльністю, щоб розбудувати сильне українське суспільство та повернути таким чином Крим.
"Через те, що люди втратили свої домівки в разі військового нападу, ВПО мають загострене почуття самозахисту та розуміння. Ці люди розуміють і бояться того, що війна може прийти будь-коли. Активісти намагаються цього більше не допустити та роблять все для розбудови України та поширення проукраїнської риторики", - каже Gazeta.ua представник організації "Кримський центр ділового та культурного співробітництва "Український дім" Андрій Щекун.
Чому люди вирішують присвячувати свій час активізму?
Цікаве питання. Я с кажу так: проявляти свою громадянську позицію необхідно.
Якщо ти не займаєшся активізмом, не відстоюєш свої права, не допомагаєш людям розв'язувати проблеми, то навіщо скаржишся на державу, владу, президента?
Віддавати свій час, займатися активізмом людей спонукає піклування про свою родину, вибудовування умов, в яких насамперед тобі хочеться жити. Тому хочеш, чи ні, але ти маєш щось зробити для цієї країни.
Активізм є різним: є місцевий, коли люди об'єднуються заради благоустрою, чи для розв'язання проблеми. Прикладом в Карпатах та на Закарпатті люди страждають від паводків. Щоб розв'язувати це питання об'єднуються в громади, які розв'язують екологічні проблеми, намагаються тиснути на владу.
Є активізм ситуативний, коли людину до тієї, чи іншої дії спонукають якісь моментальні, скажімо неприємності. Щоб не видумувати візьмемо проблему зі снігом, який випав. Можна розв'язувати проблему, подзвонивши в мерію, пожежникам, а можна прибрати його власноруч – показати приклад іншим.
Тобто все, що оточує людину, спонукає його до будь-якої діяльності.
Російська агресія змусила більш як мільйон людей переїхати на територію України. Чому активною громадською діяльністю почали займатися люди, що до війни цим не займалися?
Всі ВПО перебувають в стресовому стані. Ніхто не хотів так змінювати своє життя. Люди зробили висновки з цієї ситуації та зрозуміли, що російська агресія не має розповзтися далі.
Через те, що люди втратили свої домівки в разі військового нападу, ВПО мають загострене почуття самозахисту та розуміння. Ці люди розуміють і бояться того, що війна може прийти будь-коли. Активісти намагаються цього більше не допустити та роблять все для розбудови України та поширення проукраїнської риторики. Завдяки позитивним результатам їх дій багато хто з переселенців стає лідерами у своїх громадах.
Чому для місцевих жителів активність переселенців є позитивним явищем?
Наша спільна проблема – окупація Донбасу та Криму. Більшість кримчан виїхала через проукраїнську позицію. Люди не змирилися з окупацією Росією нашої землі. Більшість активістів займаються активною громадською діяльністю на материку заради того, щоб розбудувати Україну. Тільки таким чином можна повернути Крим і, що логічно, повернутися до своїх домівок.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росіян необхідно вигнати з Криму - Андрій Щекун
Який позитив привносять активісти-переселенці і громадам, і українській державі в цілому?
Покажу на своєму прикладі. Моя родина переїхала з-під Бахчисараю. Тепер живемо в орендованій квартирі, платимо за неї щомісяця, соціально не захищені, бо є проблема соціального захисту ВПО, а в державі процес забезпечення переселенців досі не опрацьований. Але ми почали інтегруватися – віддали дітей в навчальні заклади, знайшли роботу. З часом виявилося, що в селі, де ми оселилися нема пласта.
До окупації я розбудовував цей рух в Криму, в Бахчисараї. Туди ходили мої діти. Так ось в Бориспільському районі пласту не було. Про такий дитячий рух лише чули по радіо, по телебаченню, але навіть не здогадувалися, що це можна організувати. Ми ініціювали його створення. Мій син ходив, агітував і громада зацікавилася цим. Ми його створили й вже з'явилися два гуртки для дівчаток, хлопчиків, а в самому селі вже є програма підтримки та фінансування розвитку пласту в ОТГ.
Ми як переселенці спонукали громаду для розвитку пласту, національно-патріотичному вихованню, яке необхідно для нас в умовах російського нападу.
Чому між громадами та активістами переселенцями іноді виникають конфлікти і як їх вирішувати?
Це філософське питання. Громада – це різні люди з різними поглядами. Це треба розуміти та навчитися формувати консенсус в питанні інтеграції. Консолідуватися.
Тому тут треба дивитися досить аналітично і розуміти з чим ми працюємо. Треба подумати від чого громада може виграти прийнявши до себе ВПО.
Як вирішувати подібні конфлікти і взагалі чому вони виникають?
Все залежить від людей та самих активістів. Важно уникати загострень неприємних ситуацій, зрозуміти, що ми не на своїй землі. Якщо конфлікт виникає треба шукати шляхи його мирного врегулювання.
Який відсоток переселенців повернеться до своїх міст і почне там займатися громадською діяльністю?
Якщо ми сформуємо правильну політику та стратегію деокупації. До речі вона не написана 7-й рік війни та є нашою суспільною із владою проблемою. Бо це означає, що ми, як громадське суспільство не можемо домовитися із владою і влада відклала це "у дальній ящик".
До речі державні органи влади уникають цього питання, уникають обговорень.
І вирішивши це ми зможемо говорити про повернення, розв'язання проблем, яких там стало дуже багато. А ми тут розмовляємо про деокупацію. Для цього треба тут, на місці розібратися з законодавчою базою, урядом, що буде на місцях.
Якщо цього не зробити, то ніхто не повернеться в Крим, де залишився Сейлем та інші банди. Якщо зможемо сформувати політику розбудови півострову і це буде не проблемний регіон, а проєвропейський, де буде безпечно ростити дітей – люди повернуться додому.
Український півострів Крим майже 7 років перебуває під російською окупацією. Держава-агресор Росія ігнорує будь-які спроби почати діалог про повернення півострова.
Міжнародна спільнота майже сім років продовжує тиск на РФ. В Україні досі не вирішені низка нагальних питань для комфортного проживання тимчасово переміщених осіб, навчання студентів та школярів з Криму. Закриті навчальні програми малої академії наук.
1 
11170
Коментарі