Понеділок, 18 травня 2020 17:00

Назар – це доля

Квиток у ліву ложу бельетажу я купила зі знижкою, за студентським. Виставу за єдиною п'єсою Тараса Шевченка "Назар Стодоля" Кіровоградського театру корифеїв порадив викладач. Вчилася в тамтешньому університеті, на філфаку.

Донька сотника Галя й козак Назар кохають одне одного. Але батько дівчини Хома Кичатий запрошує старостів від багатого чигиринського полковника. Бреше, що вони – від Назара. Закохані викривають змову. Збираються втекти й обвінчатися в козацькій фортеці. Назар б'ється, як лев, але люди Кичатого його зв'язують. Рятують товариші. Хочуть убити підступного сотника. Батько нареченої кається і благословляє закоханих на шлюб.

На місці Галі мріє опинитися кожна глядачка. Бо Назар у виконанні Олександра Ярошенка – втілення мужності, харизми та краси. А сцена кохання в занедбаній корчмі заворожує.

Пізніше бачила "Стодолю" в театрах Львова і Черкас. Дві постановки – в Києві. Жодна вже так не вражала.

Кілька років формую театральну програму фестивалю "Ше.fest" у Моринцях на Черкащині. Захід присвячений Тарасу Шевченку. Ідею привезти на батьківщину Кобзаря "Назара Стодолю" режисера Євгена Курмана з Кропивницького організатори схвалили.

Засновниця фестивалю Юлія Капшученко-Шумейко прийшла дивитися її при надії. Планували з чоловіком назвати сина Тарасом. Коли ж родина поповнилася, покликали мене стати хрещеною їхнього Назара.

Я вдруге хрестила хлопчика. Перший – теж Назар. Живе в Олександрії на Кіровоградщині. Його назвали не на честь Стодолі

Зараз ви читаєте новину «Назар – це доля». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода