У поминальну неділю собак вшановували свічками та іграшками

 

У неділю десятки київських родин приїхали на нелегальне міське кладовище тварин біля залізничної станції Русанівка на Лівобережжі.

На декому був чорний траурний одяг та темні окуляри. Дехто змахував з очей сльози й відвертався. А дехто і радів нам:

— Я ніби відчувала, що альбом із фотками треба взяти. Яким був наш Шериф! — пригадує 45-річна Олена Кононенко.

Родина Кононенків приїхала на могилу східноєвропейської вівчарки Шерифа на "Фольксваґені". Взяли сапку, лопату. Олена купила на ринку саджанці фіалок. Жінка поле бур"ян, а чоловік складає вирвані стебла у великий поліетиленовий мішок.

Прибираючи могилу, чоловік і жінка добрим словом згадують Шерифа. Називають його членом сім"ї. Кажуть, що наступного року до нього обов"язково приїдуть ще троє їхніх дітей. А цього разу вони не змогли вирватися, бо працюють. Особливо шкодує за псом Андрій Кононенко, 45 років.

— Який він був красивий! А великий — ну як трамвай! Я після нього собак вже не сприймаю — якісь вони дрібні, — каже чоловік.

Два роки тому Шерифа вкусив комар і пес захворів на дірофіляріоз (зараження глистами). Спочатку тварині ампутували палець. Потім кілька разів оперували. Хвороба не відступила, й оскільки вона була небезпечною для людей, пса приспали.

У неділю половина з декількох сотень могилок тварин були прибраними, виметеними, чистими. На багатьох — штучні квіти. На одній — згасла свічка. Видно, що за могилами слідкують. Біля мармурового надгробку з написом "Джері" — чотири свіжі тюльпани. Біля могили такси Піф — гумова конячка, напевне, улюблена іграшка. На іншому горбку — окраєць хліба і вівсянка на тарілочці. На могилі площею з невелику кімнату — хрест, висипаний дрібним камінним відсівом, і надпис — "Фунтік". На одній табличці слова скорботи виведені англійською. Судячи з напису, тут похована кицька Кетті.

У нас тут навіть чемпіони поховані

— Коли я приходжу на кладовище, в мене серце розривається, говорити не можу, вибачте, — аж ридає 33-річна киянка Яна.

Жінка прийшла на могилу вівчарки Діни. Принесла квіти, аби посадити на могилі. Собака загинула три роки тому від ракової пухлини.

— Ви тільки напишіть, щоб кладовище не зносили! Бо в нас тут навіть чемпіони поховані. Он там, на пагорбі — могила чемпіона України, боксера Адоре Томіка, — каже Яна.

Вона знає майже все про похованих тут собак, котів, хом"яків, папуг.

— От могила кішечки, яка померла у 18 років. Її власниця — старенька самотня бабця, нікого з родини в неї крім кішки не було. Три місяці вона збирала гроші, щоб зробити огорожу на могилі. А я зараз не можу поставити Діні табличку на могилі — вона коштує 300 грн. Але скоро поставлю, — ніжно каже Яна.

Ще рік тому на могили приносили паски. Зараз припинили. Сюди заходять бомжі й крадуть усе, що бачать.

Усіх хвилює доля нелегального кладовища для тварин. Тут час від часу з"являються таблички з вимогою "Не дохоронювати собак" — бо великий цвинтар напевно зрівняють із землею. Серед власників тварин навіть ходить легенда про працівницю "Зеленбуду", яка поховала тут улюбленого собаку, а щоб кладовище не знищили, засадила його по периметру берізками.

— Нас лякають, що могилки зрівняють бульдозером, — скаржиться Наталя Варецька, 42 роки, яка прийшла відвідати могилу пуделя. — Але хіба нормальна людина може проїхатись по могилах? Ніхто не візьме такого гріха на душу.

Коли я вже йшла з кладовища, на розкішному чорному джипі приїхала велика сім"я із шести чоловік. З машини винесли величезну картонну коробку з-під телевізора. Зізналися тільки, що ховають улюбленого собаку. Більш нічого розповісти не могли, відводячи червоні від сліз очі.

×