У Києві має зрости вартість проїзду - експерт

Приватні перевізники можуть говорити багато різного, але за поточної системи їх роботи, ми ніколи не дізнаємося реальних розрахунків собівартості перевезень. Тоді буде очевидна корупційна складова сфери. Крім того, усі побачать, як маршрутники економлять на нашому комфорті та безпеці. Відповідно пасажири ніколи не будуть довіряти підняттям вартості проїзду, адже не зрозуміло, як усе працює, скільки заробляють маршрутники, на що йдуть кошти. Це ще не останнє подорожчання. Усі наступні будуть за цією ж схемою і з цими ж поясненнями.

Зазвичай схема із підняттям тарифів працює навпаки. Спершу дорожчає вартість проїзду в комунальному транспорті, тобто метро, трамваях і тролейбусах, а потім через певний час уже і в приватних маршрутках. Піднімаючи ціну першими, маршрутники свідомо послаблюють свою конкурентоспроможність. Якщо так зробили, значить почувають себе добре.

Причин підняття може бути кілька. Приватні перевізники не дотримуються жорстких обмежень, як комунальний транспорт. Відповідно мають над ним перевагу і не бояться ризикувати. Через те, що не дотримуються карантину, повинні платити штрафи. Це будуть робити із грошей пасажирів. Також у маршрутному бізнесі крутиться багато готівки. А де є готівка, там є бандитизм. Отже, перевізники мають платити відкати за "кришування" та можливість їздити на тому чи іншому маршруті. Додаємо подорожчання пального.

Однозначно чекаємо підвищення вартості проїзду в комунальному громадському транспорті. Збільшуються зарплати, дорожчають запчастини, пальне. На усе це треба гроші, які братимуть із пасажирів. Інакше схема не працюватиме, особливо, коли маємо неефективний менеджмент. Цікавіше можна працювати із тарифами, коли запрацює регламент Європейського Союзу про купівлю транспортних робіт, і не буде чинного наказу із конкурсами на "жирні" та "пісні" маршрути. Тоді місто замовлятиме послуги перевізника і платитиме за них безготівковим способом. Відповідно можна експериментувати із тарифними моделями, наприклад, робити дорогі разові поїздки і дуже дешеві річні проїзні. Паралельно можна збільшити плату за паркування. У такому разі і навантаження на пасажирів буде незначним, і автомобілісти почнуть більше користуватися громадським транспортом, зменшивши потік машин в місті. Подібна схема уже давно працює за кордоном.

Усе залежить від умов, про які домовився перевізник з містом. Припускаю, що у договорах маршрутників, які підняли ціну, це прописано. Але, по-перше, ми не знаємо, де почитати ті договори і переконатися, що дійсно усе законно. По-друге, багато перевізників працюють без них - у старих збіг строк дії, а нові не підписали. Без договору виходить, що маршрутки їздять, але юридично не існують, тому роблять, що хочуть. За бажанням місто може заключити нові договори із чіткими і вигідними для нас умовами. Але частіше умови прописують виключно під перевізника, бо чиновники теж в долі.

Є два типи перевізників: дійсно бізнесмени та продавці путівок. Перші нормальні перевізники, які мають техніку, потужності, ремонтну базу і найманих працівників. Інші мають в розпорядженні лише маршрут, який отримали якимись корупційними схемами. Потім продають можливість на ньому працювати тим, хто має маршрутку. Плата за таку послугу із одного авто до тисячі гривень в день. Решту водій лишає собі. Тобто в день одна машина заробляю орієнтовно більше 2 тисяч гривень. З цих коштів, окрім плати за маршрут, треба ще обслуговувати та заправляти транспорт. Але це не є офіційними даними.

Минулого року локдаун дуже вдарив по маршрутному бізнесу. Нормальні перевізники із технічною базою почали шукати варіанти заробітку, наприклад, возили працівників підприємств, супермаркетів. Це складно, принизливо і, ймовірно, принесло менше грошей, ніж розраховували. Власники маршрутів просто чекали. А от ті, хто на них працював, або змінювали сферу заробітку, лишивши авто, або також шукали можливості працювати перевізником на якусь установу.

Зараз у маршрутників справи йдуть значно краще. Бачив заяви про те, що самі розглядають варіант перерви на час жорсткішого карантину. Отже, вони непогано заробили і можуть дозволити собі перечекати кілька тижнів або уже мають пропозиції підробітку від великих підприємств.

Пасажиропотік до карантину у столиці становив більше мільйона людей щодоби. А маршруток виїздило більше тисячі. Такої кількості такого рухомого складу нам не треба. Натомість потребуємо тролейбусів, трамваїв та великих автобусів. Їх нам не вистачає десь півтори тисячі. Цієї кількості достатньо, аби вивести транспортну інфраструктуру Києва на рівень, що близький до європейського. Якщо проблему із першими може вирішити виключно місто, бо це електротранспорт, то на автобуси могли б спокійно перейти приватні перевізники.

Ми колись розрахували, що на цьому ринку в рік крутиться більше 3 мільярдів гривень готівки. Відповідно це дуже зацікавлює кримінальних авторитетів і правоохоронні органи для "кришування". Це бізнес такого ж роду, що й торгівля наркотиками або зброєю. Тому сфера дуже важка для реформування. Якщо в когось виникне таке бажання, його грошима швидко переконають в протилежному.

Виправити ситуацію можемо знову ж таки регламентом ЄС про громадський транспорт. Він прибере основну корупційну складову - готівку. Чимало маршрутників уже 2-3 роки самі просять міського голову перейти на розрахунок з ними за кілометр пройденого маршруту. Тоді кожну машину обладнають GPS-трекером, а квитки будуть електронними.

Більше того, ми зобов'язалися перед ЄС до 2023 року ввести цей регламент. Але у нас традиційно кінь не валявся. Політикам плювати на якість громадського транспорту, вони ним не користуються. Натомість тягнуть реформи, адже чимало з них зацікавлені в обігу величезних сум тіньової готівки. Боюся, що до 2023-го нічого не зробимо і ЄС знову відтермінує запровадження регламенту.

У Міністерстві інфраструктури намалювали гарну картинку майбутнього, мовляв, до 2030 зникнуть маршрутки, а з'являться електробуси і таке інше. Проте із нинішньою ситуацію із громадським транспортом, карантинами і безкоштовним паркуванням здається, що влада навпаки всіляко заохочує українців купувати власне авто. Додатково в багатьох містах Європи планують заборонити з 2025 року рух дизельних машин. Їх продаватимуть у нас за невеликі гроші, що теж стимулюватиме до автомобілізації. Також усе більше людей пересідають на скутери, велосипеди, електросамокати. Зважаючи на це, Україна в 2030-му може нагадувати Азію, де дуже мало громадського транспорту, який переповнений, і багато авто. При цьому рух на дорогах хаотичний.