У лаборанта київського міського бюро судмедекспертизи на Оранжерейній Олени Мороз, 48 років, дуже тяжка форма туберкульозу. Жінка переконана, що підхопила хворобу на роботі, розтинаючи в антисанітарних умовах тіла померлих. Але начальство моргу все заперечує.
Виявилося, що на туберкульоз, окрім неї, хворіють ще шестеро колег Олени Мороз: троє лікарів, лаборант, медичний реєстратор та прибиральниця. Усі ці люди працюють біля столів, на яких розтинають тіла. Лікар, наприклад, розтинаючи труп, бере у покійного кров, частини тіла й передає лаборантові. Той запечатує їх у пакетики, дані заносить у протокол. Іноді до частин тіла підшивають пронумеровані ярлики для судмедекспертів, переламані ребра загортають у марлю й обробляють формаліном.
Цю роботу працівники моргу часто виконують незахищеними руками. За інструкцією мали б у гумових рукавичках, але тоді писати протокол було б неможливо. Олена Мороз каже, що навіть лікарську пов"язку не надягають: у ній важко спілкуватися з лікарями.
Після роботи з трупами 12 жінок — лаборантки та медреєстраторки — збираються у маленькій кімнаті. Тут навіть умивальника немає. Два туалети — лише в коридорах. Одним, що закривається на ключ, користуються лікарі. Другим — усі, хто приходить до судмедекспертизи у справах.
Людина померла, а хвороба живе далі. Залишається в повітрі
Олена Мороз переконана, що на туберкульоз захворіла, розтинаючи тіла бомжів:
— До нас часто привозять соціально небезпечних типів, які хворіли на туберкульоз, гепатит, СНІД. Людина померла, а хвороба живе далі. Залишається в повітрі.
Олена Мороз працює в морзі вісім років. Торік почала сильно кашляти. Зробила на роботі рентген. Їй сказали, що серце та легені в нормі. Коли ж кашель терпіти було вже несила, Олена пішла робити рентген у поліклініку.
— Та у вас дірки в легенях, це туберкульоз! — вигукнув лікар.
Олена Мороз стала інвалідом ІІ групи. Отримала мізерну пенсію, якої не вистачає ні на продукти, ні на хіміотерапію, вітаміни, препарати для печінки. Якби її хворобу визнали професійною, тоді за лікування платила б держава. Завідувач відділення на Оранжерейній Микола Труш як начальник "пояснив" Олені, що вона заразилася поза роботою.
Керівництво моргу заперечувало факт зараження на роботі навіть коли стало відомо, що на туберкульоз хворіють уже семеро співробітників. Усім їм лікарі судмедекспертизи і санепідемстанції відмовилися підтверджувати факт зараження на робочому місці. Залишилися без відповіді й листи до Міністерства праці та Міністерства охорони здоров"я.
Замість покращення умов праці медреєстраторів моргу за вказівкою Мінпраці "понизили у ранзі": скасували 10% надбавки за шкідливі умови праці, відпустку скоротили з 31 до 24 днів, робочий день збільшили з шести до восьми годин. Медреєстратори отримують з усіма надбавками 460 грн щомісяця та півлітра молока щодня.
— А ми ж так само, як і лаборанти, працюємо поруч із трупами, пишемо протоколи, оформлюємо аналізи, — каже "ГПУ" медреєстратор Надія Мадалевич, 52 роки, яка працює на Оранжерейній із 1977 року. — Робота в нас — як лотерея: невідомо, хто захворіє завтра.
Офіційні особи відмовчуються
У розпорядженні "ГПУ" є лист працівників моргу, в якому вони розповідають про неймовірно важкі умови праці та свої захворювання. Проте завідувач відділення на Оранжерейній Микола Труш відмовив "ГПУ" у будь-яких коментарях з цього приводу.
Також невідомо, що думає про захворювання на туберкульоз у морзі міська влада.
У Дніпропетровську морг закривали
2003 року в Дніпропетровську закрили міський морг після того, як 11 медиків обласного бюро судмедекспертизи захворіли на туберкульоз. Начальник установи вважав, що судмедексперти заразилися від досліджуваних трупів.
У морг Дніпропетровська привозили щомісяця 50 покійників-бомжів. У більшості з них виявили останню стадію туберкульозу.
1 
7644
Коментарі