Викрадач трамвая, який 2-го грудня об"їхав увесь Київ по маршруту "1к", працює тепер слюсарем у Куренівському трамвайному депо на вул. Фрунзе. "ГПУ" відстежувала подальшу долю 19-річного студента Івана Росохи.
Начальник Подільського відділку міліції Михайло Марук, 46 років, розповів "ГПУ", що кримінальну справу проти Івана Росохи в міліції порушувати не стали. Пояснили так: студент не міг скористатися транспортним засобом "в особистих цілях". Простіше кажучи: далі рейок трамвай не поїде, як не крути. Михайло Марук говорить, що Іван Росоха — трохи дивакуватий. Тому коли Подільське депо запропонувало взяти його до себе на роботу, міліціонер погодився. У Головному управлінні МВС Києва 3 лютого поставили останній підпис на справі Росохи й відправили її до архіву.
Я сказав, що сьогодні їдемо безкоштовно
Іван вчиться на 2-му курсі університету "Україна", на факультеті інженерних технологій. Однокурсники й досі не знають про Іванову "трамвайну пригоду". Хлопець усе тримає в таємниці. Історію з викраденням згадувати не хоче: каже, що неприємно.
Тільки-но ми познайомилися з ним, підійшов заступник декана Юрій Олексейчук, 53 роки, і запросив у деканат. Там уже був і декан Віктор Білоусов, 53 роки. Про витівку свого студента він теж дізнався зовсім недавно. Хлопець тихо сидів у кабінеті, чекав неприємностей.
— Я з дитинства цікавився трамваями. У дев"ять років постійно катався центром на трамваї. Якось у набитому салоні вліз до водія в кабіну, аби пасажири мене не штовхали, — каже Іван, чесними очима дивлячись на декана. — А там сиділа Надя.
Хлопець, що живе зі своєю 70-річною бабусею, ще в дитинстві здружився з вагоноважатою Надею. Та добре ставилася до дитини. 35-річна Надія потроху вчила Ваню водити трамвай. Та десять років їхньої дружби перекреслив один день — саме той злощасний "день угону".
Хлопець пригадує, що 2 грудня о 21.00 Надя зупинилася на запасній колії на Контрактовій площі — їй стало зле. Іван бачив, як Надя зблідла й вийшла з кабіни. Попросила постерегти трамвай, поки вона не вернеться. Іван вирішив зробити їй приємне — власноруч відігнати трамвай у депо. Сів у кабіну і поїхав. Досвіду не було, тому переплутав стрілки: замість їхати в Куренівське депо, потрапив на лук"янівський напрямок. А потім — на маршрут швидкісного трамвая.
— Ну і що мені лишилося робити? Як поїхав по маршруту, то треба було й людей брати. Деякі навіть мідяки сунули за проїзд. Я сказав, що сьогодні їдемо безкоштовно, — каже хлопець.
Іван мріє стати начальником Куренівського депо
До депо Іван не доїхав: міліція затримала трамвай на площі Перемоги. Хлопець провів у відділку цілу ніч. Зранку зателефонував бабусі — її Іван боявся більше, ніж міліції. Бабця довго на нього гримала, але потім заспокоїлася: все ж Іван у неї єдиний онук.
Ми пішли на Іванову нову роботу. Хлопець спочатку ховався за трамваями, явно стидаючись через брудну робу. Але потім вийшов. У Куренівському депо працює два місяці. Завів нових друзів. Отримував уже зарплату — 300 гривень. Я попросила познайомити з Надією.
— Вона поїхала додому, в село Горянку. Її звільнили через мене, — дуже засмутився Іван.
Коли ми зайшли у кабіну водія трамвая, Іван почав натискати кнопки. У салоні загорялося і гасло світло. Хлопець розповів про кнопки, важелі, педалі. Наостанок пообіцяв, що покатає мене на трамваї, тільки-но закінчить курси. А може, й навчить їздити.
Після закінчення ВНЗ Іван мріє стати не інженером, як більшість його однокурсників, а начальником Куренівського депо. Але спочатку йому потрібно пройти курси вагоновожатого. Декан факультету особисто просив начальника Куренівського депо, щоб Івана Росоху швидше записали на ці курси. Можливо, навіть стипендію йому будуть платити.
2 
7644
Коментарі