Чому кияни не довіряють владі?

ЧОМУ КИЯНИ НЕ ДОВІРЯЮТЬ ВЛАДІ?

ЧОМУ ВЛАДА НЕ ЧУЄ КИЯН?

Відсутність системної комунікації ? одна з причин взаємної недовіри влади і громадян

Паркування на тротуарах, стихійна торгівля, доступ до чистої питної води, загазоване повітря – це лише крапля в морі столичних проблем, які виникають чи не щодня. Допомагати впоратись з такими негараздами має спеціально створена при КМДА Громадська рада. Орган при КМДА покликаний бути таким собі навігатором – бачити проблему і вказувати шляхи її вирішення. Але не все так просто. Часто каменем спотикання, за словами Голови Громадської ради Марини Бурмаки, стає сама влада, яка не завжди охоче іде на діалог з киянами. Якби оперативніше реагували - проблем було б менше. Коли ж влада почує голос киян? І що потрібно для цього зробити Громадській раді при КМДА – розповідає Марина Бурмака.

Владі і громадянам комунікувати завжди було не просто. Громадська рада – це місток між владою і громадою. Що, на вашу думку, виявилося найскладнішим у будівництві такого "мосту"?

Одним з найбільших викликів, які якраз заважають формуванню місцевої демократії, є розходження місцевої політики з реальними інтересами громадян. Тобто, влада приймає рішення, фактично, мало дослухаючись до думки громади. На сьогоднішній день ми бачимо, що у Києві не достатньо ефективно працюють канали зв'язку, які б дали можливість жителям міста доносити до влади свої думки і побажання.

Наприклад, найвідоміший канал зв'язку ? це служба 15-51, куди звертаються кияни зі своїми проблемами. У ній налагоджена система прийому звернень громадян, але у департаментів КМДА не зовсім чітко відпрацьована система реагування на ці звернення. Кияни можуть довго чекати відповіді на свої питання, оскільки їхні проблеми передаються з департаменту в департамент. Люди ходять по колу, а проблеми так і лишаються не вирішеними.

Інший канал зв'язку, який би міг бути більш доступним ? це технічна можливість подавати свої скарги чи пропозиції на веб-сайти міської і районних адміністрацій, чи департаментів КМДА. Але такий зворотній зв'язок, на даний час, скоріше виключення, ніж практика. Чиновники використовують Інтернет для інформування киян про свою діяльність, але, вочевидь, при цьому не цікавляться думкою громадян.

Але ж це не складно - створити сторінку на сайті, де б кияни могли розміщувати свої питання, скаржитись, висовувати пропозиції. Це загальносвітова практика.

Так, звичайно. Тим більше, що у киян є багато ініціатив, як зробити наше місто ще кращим і комфортнішим. Тож взаємна недовіра влади і громадян тільки посилюється. Сподіваємося, позитиву у цьому напрямку додасть спільна роботи 11-ти Громадських рад Києва над показниками, які ми пропонуватимемо владі міста впровадити у рейтинги районів. Тобто, ми пропонуємо до оцінки діяльності районних адміністрацій додати критерії, що відображають взаємодію чиновників з громадськістю: починаючи від проведення громадських обговорень і до наявності стільців у приймальнях керівників. Таку ж систему оцінювання, на нашу думку, варто впровадити і для департаментів КМДА.

Чи дослухається до ваших пропозицій керівництво КМДА?

Певні кроки до взаємодії вже є. Наприклад, з самого початку нашої діяльності Голова міської адміністрації задекларував свої наміри про взаємодію з Громадською радою. Олександр Попов підписав розпорядження міської адміністрації, зініційоване громадськістю, що зобов'язує керівників структурних підрозділів КМДА щовівторка проводити зустрічі з представниками Громадської ради, обговорювати нагальні проблеми містян. Більше того, ми підписали План спільних дій, що налічує півсотні пунктів у таких розділах: 1) громадське управління містом; 2) налагодження системи впровадження громадських ініціатив; 3) проведення консультацій з громадськістю; 4) громадський моніторинг та громадська експертиза. Окремі положення Плану ще не запроваджувалися не тільки у Києві, а й у жодній державній адміністрації України. Тобто, на сьогодні ми можемо говорити про відкритість і діалог з Громадською радою на рівні керівника міської адміністрації. Хотілось би таку ж відкритість побачити і від інших посадовців столичної влади.

На скільки плідні зустрічі з департаментами?

Перші зустрічі за ці півроку показали, що одні керівники департаментів з розумінням ставляться до взаємодії з громадськістю, а інші – не так уважно. Налагодження партнерських взаємостосунків влади з громадськістю – це тривалий процес, і він потребує не тільки бажання влади чути своїх громадян, але й бажання громадян опановувати основи самоврядування.

Які корисні рішення вам вдалося ухвалити?

По-перше, порятунок витоки річки Либідь у Відрадненському парку. Джерела однієї з найкравивіших виток забилися мулом та сміттям, у зв'язку з чим вода втратила природне оновлення, і легендарна річка наполовину заросла очеретом. Нам вдалося залучити увагу до цієї проблеми і районної влади (а це – Солом'янка), і міської, і особисто – Міністра екології та природних ресурсів України. Як наслідок – з липня цього року витоку системно почали очищувати.

По-друге, проблема доступу киян до чистої питної води. Ми провели громадський моніторинг бюветів міста, і як виявилося, далеко не на всіх є таблички з розгорнутою інформацією про склад води. На нашу думку, кияни мають право знати, наскільки безпечна бюветна вода. Якщо фахівці стверджують, що ця вода справді краща за водопровідну, то нам, жителям міста, важливо отримати доступ до інформації про її склад.

Третім прикладом можу назвати системну роботу Комітету з питань транспорту: це моніторинг Програми єдиного паркувального простору, подання відповідних пропозицій щодо врегулювання вантажоперевезень територією міста, аналіз реалізації безбар'єрного доступу інвалідів.

У даний час наші колеги проводять моніторинг роботи служби 1551 та громадську експертизу використання ЖЕКами коштів киян, які ми сплачуємо за комунальні послуги.

А почали ми свою діяльність з базових речей – проаналізували регламент міської адміністрації, що регулює організаційно-процедурні питання її внутрішньої діяльності, і напрацювали зміни щодо чіткого механізму відкритої взаємодії виконавчого органу з громадськістю столиці.

Тобто, вся проблема у некомунікабельності влади?

Не лише. Дуже важлива наша наполегливість, системна робота і наше бажання набувати основ солідарних дій та громадського управління своїм містом. Згідно з опитуваннями, лише 30 % киян готові проявляти особисту ініціативу та долучатися до вирішення проблем свого будинку чи вулиці. 63 % чесно вказують про свою неготовність до такої діяльності.

Як відомо, на сьогодні близько 700 Законів України та 2 000 правових актів регламентують функції місцевого самоврядування. А в реальності – нам ще дуже далеко до цього ідеалу. Якщо місцева влада і члени територіальної громади не набудуть досвіду місцевого самоврядування, то важко очікувати позитиву від будь-якого документу.

Чи відчуваєте ви в своїй щоденній роботі підтримку громадян?

Без цієї підтримки неможлива жодна громадська діяльність, а тим більше ? представництво інтересів киян при міській адміністрації або іншому органі виконавчої влади. Всі 45 представників Громадської ради делеговані від певних громадських організацій. Серед нас є представники об'єднань, у які входять тисячі киян. Наприклад, Координаційна рада громадських організацій інвалідів, яка делегувала Василя Назаренка, налічує 35 тисяч осіб, а Микола Гончаренко – представник інтересів 12,5 тисяч столичних афганців. Відомий письменник Віталій Капранов добре розуміється на проблемах галузі культури, олімпійський призер Денис Силантьєв – у питаннях розвитку спортивної інфраструктури. Це ще одна можливість знати і враховувати у своїй діяльності думки і пропозиції людей.

Точка зору киян має вирішальне значення для Громадської ради, і тільки жителі міста визначають, на яких саме проблемних питаннях нам необхідно найбільше зосередити свою увагу.

×