26 січня киянка Юлія Тимошенко, 18 років, разом із 19-річним хлопцем Дмитром, поверталися пізно ввечері додому. На четвертому поверсі свого під"їзду пара почула тоненький писк...
Юля живе з бабусею Іриною Карпенко, 69 років, на вул. Бориспільській, 28а. Це неосвітлена 14-поверхівка, у якій не діє ліфт. У четвер Юля затрималася на роботі. О 23.00 Дмитро зустрів Юлю біля кафе, де та працює офіціанткою. Разом пішли додому: хлопець живе в тому ж будинку, тільки поверхом вище. Пара піднімалася сходами, розмовляючи про завтрашній Юлин день народження. На тонкий писклявий звук не звернули уваги. Дімі навіть здалося, що це галюцинації від перевтоми.
— А моя перша думка — коти нявчать, — згадує Юля. — У нас у під"їзді їх безліч, гріються весь час. Потім згадала, що на шостому поверсі живе молода сім"я з немовлям. Ми з Дімкою кинулися туди: мало що буває, — може, якась допомога потрібна.
Пара піднімалася сходами, розмовляючи про завтрашній Юлин день народження
Молоді люди обшукали п"ятий і шостий поверхи, але тоненький писк не вщухав. Нарешті на четвертому біля однієї з квартир побачили мішки з землею. За ними, загорнуте у ганчірку, верещало закривавлене немовля. Юля підхопила дитинку на руки й хутко побігла до бабусі.
— Я їм не повірила, — каже Ірина Михайлівна. — Спочатку сказала: "А нащо мені кошеня?" Потім розгорнула ганчірку, а там личко... Думала, жартують, гумову ляльку загорнули, щоб бабцю налякати. А воно раптом як запищить, що я аж за серце схопилася.
Дитину відразу ж загорнули в чисте простирадло і накрили ковдрою. Дмитро тим часом викликав міліцію і "швидку". Юля сиділа біля дитини. Хлопчик перестав плакати і майже не дихав.
— Я сиділа поруч, подумки молилася, що б він не помер, поки їде "швидка", — каже дівчина. — У міліцію ніяк не могли додзвонитися. По "02" хвилин п"ятнадцять ніхто не брав трубку.
Міліціонери, приїхавши, перше, що запитали в Юлі: "Це, часом, не ваша дитина?". Ірина Карпенко ледве стрималася, аби з ними не полаятися. Лікарі оглянули немовля, промили носик і очі і перев"язали пуповину. Сказали, що хлопчик народився 10 годин перед тим, тому й був у крові. Коли його забирали до "швидкої", сказали, що навряд чи виживе: занадто переохолоджений був його слабкий організм.
Немовля привезли до 6-ї дитячої лікарні. Одразу ж оформили документи, дали йому ім"я і прізвище — Андрій Борисович Терещенківський. Андрій — на честь чергового лікаря, Терещенківський — бо лікарня на вул. Терещенківській, 23/25. А от по-батькові — на честь сусіда однієї з медсестер.
Хлопчик вижив. Міліціонери з Дарницького відділку міліції уже третій тиждень шукають його матір. Ірина Карпенко каже, що міліція кілька днів розпитувала сусідів, чи не бачили вони Юлю Тимошенко вагітною. Дівчину кілька разів на тиждень викликали в міліцію і розпитували, чи це не її маля. А сусідку Ірини Михайлівни, яка чула, як після шостої вечора хтось вовтузився з мішками, за якими знайшли дитину, а потім подзвонив у двері і втік, ніхто нічого не питав.
Начальник центру громадських зв"язків МВС Києва Володимир Поліщук, 42 роки, розповів "ГПУ", що правоохоронці й досі шукають маму. Але вони навряд чи будуть результативними — таких ?зозуль" знаходять рідко.
Юля хотіла б усиновити Андрійка, але її батьки ніколи не дозволять цього зробити
Юля Тимошенко дітей дуже любить, має маленького племінника. Тому, згадуючи цю історію, трохи хмуриться. Каже, що немовля, яке вона знайшла напередодні свого дня народження, було знаком долі. Юля хотіла б усиновити Андрійка, але її батьки ніколи не дозволять цього зробити.
Кілька днів тому кореспондент "ГПУ" разом із Юлею Тимошенко їздив до лікарні, аби провідати маленького Андрія Терещенківського. Медсестри нас довго не пускали, не хотіли брати памперсів і дитячих речей, які ми привезли з собою. Лікарка переконувала, що батьки все одно не знайдуться. Юля йому людина абсолютно чужа, тому й перебивати сон малому нічого. Грізних медсестер усе ж вдалося вмовити, щоб вони показали рятівниці малого, але потримати на руках так і не дали. Юля Тимошенко вийшла з відділення для немовлят усміхненою.
— Він так виріс за ці два з половиною тижні, — радісно сказала вона. — Здається, він мене впізнав.
2 
7644
Коментарі