Днями я мало не випала з дверей автобуса 13-го маршруту. Вранці в середу на вул. Якуба Коласа сіла до новенького "МАЗу". А коли автобус плавно від'їхав і набрав швидкості 40—50 км/год, середні двері несподівано відчинилися.
Пасажири спершу поводилися спокійно. Лише ті, хто стояв біля виходу, задкували вглиб салону. Але згодом занервувалися й інші. Коли автобус почав повертати, усі намертво вчепилися в поручні. Нам допомагала жінка-кондуктор. Вона втримувала за куртки кількох пасажирів і несамовито кричала водієві:
— Міша, закрий середні двері! Люди, стукайте до кабіни й кажіть йому!
Ми кричали, а хтось щосили лушпарив по перегородці. Але Міша не звертав уваги. Він так і під'їхав до наступної зупинки з відчиненими дверима. І закрив їх після того, як до салону зайшли нові пасажири.
Обговорювали до кінцевої зупинки, які ж ми молодці, що тримали одне одного і нікому не дали випасти
Новоприбулі отримали від інциденту вигоду: кондуктор зачинилася у кабінці водія й більше не виходила. Пасажири марно шукали поглядом білетера. Жінка тим часом завзято сварилася з шофером. А ми до кінцевої зупинки обговорювали, які ж ми молодці, що тримали одне одного і не дали нікому випасти.
В автобусному парку N4, який обслуговує маршрут, сказали те, що я й сама знаю — водій не мав права їхати з відчиненими дверима, це дуже грубе порушення. Міша міг навіть водійських прав позбутися. Але сказали, що без заяви нічого "розслідувати і вирішувати" не будуть. Доведеться їхати, писати заяву. Буде в Києві на одного безробітного водія більше. Але чи маю я рацію?
2 
7644
Коментарі