Житель Ірпеня Віктор, 21 рік, — колишній гопник. Уже півроку, як він зав"язав із криміналом. До того разом із другом вони протягом року "бомбили", як кажуть на кримінальному жаргоні, киян. Нападали увечері, серед ночі, силою відбирали гроші, мобілки. За це й жили.
Як і домовлялися, з Віктором ми зустрілися на залізничній станції Ірпеня. Він прийшов у звичайному чорному пальті та кепці. Курив "L&M". Одразу запропонував піти в бар "Рандеву" і ніби пожартував:
— Замов пива мені, інакше нічого не скажу.
В Ірпені Віктор живе у районі, який жителі називають СМУ ("случайно могут убить").
— Бандитський район, ніби ірпінська Троєщина, — уточнює.
Грабувати киян він та його друг почали півтора року тому. Причина виявилася банальною. Господарка вигнала хлопців із найманої квартири. Знайшли іншу, дорожчу (700 грн на місяць). Заплатити треба було негайно. Вирішили, що заробити чесно такі гроші нереально.
— У мене багато знайомих займається гопом, — мне кулаки Віктор і ще відпиває пива. — Ми з товаришем — хлопці міцні, займалися рукопашним. Вирішили разок спробувати, заробити грошей і про все забути.
Першої ж ночі приїхали в Київ і натрапили на п"яного чоловіка зі старенькою "Моторолою". Телефон новоспечені бандити відібрали і продали наступного дня за 100 грн. Після цього три ночі нікого "не гопнули", хоч і хотіли. П"ятий день "роботи" провели на Сирці. Сиділи на лавках у парку на вул. Шамрила. Побачили неподалік гарну 20-річну дівчину, яка розмовляла по дорогому "Самсунгу Е720". Після розмови телефон сховала у сумку. І поклала її поруч.
Головне "почистити" перед продажем мобілку
— Ми жінок не гопаєм, але якщо можна тихо свиснути — то чом би й ні? Доки вона фарбувалася, я обійшов лавку, схопив сумочку — і в кущі. Вийняв мобілку, витер пальці, сумку повісив на кущ, сів метрів за сто від неї, закурив, спостерігаю. Дівчина заметушилася, знайшла сумку, відкрила, перевірила і хутко зникла, — пригадує Віктор.
Цей телефон продали за 500 грн знайомій. Грошей на квартиру вистачило. Увечері святкували заробіток у цьому ж парку, п"ючи пиво. Під"їхала міліція, попросили документи. Обшукали, але нічого підозрілого не знайшли і відпустили.
Відтоді обидва ірпінці щоночі виходили на "роботу". Грабували між площами Севастопольською та Космонавтів. Удень спали. Грошей вистачало. Найдешевший телефон збували за 100 грн. Були й дорогі — щонайменше за 500.
— Головне, — каже Віктор,— "почистити" перед продажем мобілку. Витерти контакти з адресної книги, фото, мелодії, купити нову зарядку. Якщо корпус надщерблений — замінити новим. Тоді телефон можна видати за власний, майже новий, і продати дорожче знайомим або на радіоринку.
Саме між торговими рядами на радіоринку "Кардачі" Віктор найчастіше продавав награбоване. Приходив і на Петрівку. Якщо не міг продати мобілку сам, віддавав за півціни скупнику краденого. Ще мобілку можна закласти в ломбарді, але це вийде найдешевше.
За півгодини до столика підсіла 18-річна дівчина і поцілувала Віктора.
— Моя любов, заради неї я кинув гоп-стоп, — пояснює Віктор. — Познайомилися, коли я ще заробляв гоп-стопом великі гроші, гуляв у ресторанах, гарно вдягався.
Одного разу, каже Віктор, дівчина запитала в нього, звідки гроші. Він сказав правду. Почув у відповідь історію про її батька. Його пограбували на вулиці, сильно вдарили по голові. Зараз він — майже інвалід.
— Відтоді я не ходжу на справи, зав"язав. Зараз заробляю ще більше. Якщо кого образив, то вибачте, не хотів. Так і напиши.
Хто потрапляє під гоп-стоп
— Найбільше шансів стати жертвою гоп-стопу в малолюдних та неосвітлених місцях,— розповідає Віктор. — Нападають, як правило, на п"яних. Чоловіка "пасуть", коли помічають у нього хороший мобільний або бачать, що він розплачується крупними купюрами. Далі гопник "веде" жертву: іде на віддалі, не привертаючи увагу (курить, розмовляє по телефону). Заходить за нею у двір чи під"їзд... Одні нападають, б"ючи ззаду по голові кулаком або чимось важким. Інші грабують відкрито, заломлюючи руки і перевіряючи кишені. Справжні професіонали гоп-стопу залякують жертв пістолетом чи ножем.
1 
7644
Коментарі