Півтора року тому 65-річна киянка Поліна Барабаш звернулася до Печерського райвідділу міліції з проханням відшукати доньку та онуку. Її 33-річна дочка Ладислава Барабаш розлучилася з чоловіком, зібрала речі і разом з 8-річною донечкою Мирославою мов крізь землю провалилася.
За тиждень жінку знайшли. Дівчинку залишили бабусі, а її матір відправили в психлікарню. Та це не допомогло. Жінка разом із дитиною почала постійно переховуватися.
Медики стверджували: у жінки незначні психічні відхилення, але в цілому вона людина адекватна. Ладислава після лікарні трохи пожила в матері, а потім виїхала, пояснювала це матері постійними конфліктами. 16 липня 2004 року жінка продала власну квартиру на Печерську. Коли переїжджала, то залишила матері нову адресу: вул. Анни Ахматової, 27, кв. 172. Якийсь час Поліна Барабаш не зверталася до доньки. А коли спробувала з"їздити в гості, зрозуміла — Ладислава знову втекла. Бо такої адреси в Києві не існує. Жінка знову звернулася в міліцію. Справу передали начальнику відділу у справах безвісти зниклих Печерського РУ МВС Сергію Вуйчаку, 38 років.
Вона вважає, що ніхто, крім неї, не може наближатися до доньки Мирослави
— Я розмовляв з лікарями. Вони кажуть, що у Ладислави надзвичайно сильно розвинений материнський інстинкт. Вона вважає, що ніхто, крім неї, не може наближатися до доньки Мирослави, — каже Сергій Вуйчак. — Вона навіть з чоловіком розлучилися через це. Жінка від усіх тікає.
1 вересня 2004 року Мирослава Барабаш, як і всі діти, пішла у школу. Дівчинка навчалася у 3-му класі середньої школи N134 (на Печерському узвозі). Тут Мирослава вчилася з першого класу, її добре знали педагоги. Вчителька Ольга Фігуріна, 43 роки, працює в групі подовженого дня. Пригадує, що, прийшовши в 1-й клас, Мирослава рік ні з ким не розмовляла.
— На уроках мовчала, з однокласниками не спілкувалася. Як німа. Лише сильно верещала, коли їй щось не подобалося. А взагалі за рік від Мирослави ніхто й слова не почув, — каже Ольга Фігуріна.
Дівчинка, розказує учителька, поводилася дивно. Часто билася з однолітками. У 2-му класі Мирослава вже почала розмовляти, але вчилася погано, більше 5–6 балів їй не ставили (це за старою системою оцінок — трійки). З усього класу дівчинка трохи приятелювала зі Стасею Воробйовою, бо сиділи за однією партою. Дівчата грали в доньки-матері. Хлопчиків, які намагалися пограти з ними, Мирослава відганяла. Ольга Фігуріна припускає: на дівчинку так вплинуло розлучення батьків.
Дівчинка часто билася з однолітками
— За Мирославою постійно приходила мама, як правило, о 15.00. Жінка трохи дивна, видно, що у неї "не всі вдома", — каже вчителька. — Дитина часто пропускала уроки, бо мати брала її на якісь мітинги і демонстрації. Жили вони біднувато, це видно. Мирослава була завжди голодна, одягнена в старе.
Вчителі і батьки намагалися допомогти родині, передавали Мирославі дитячі речі. Але Ладислава їх постійно повертала.
Ольга Фігуріна якось поїхала по гуманітарну допомогу і привезла Мирославі синій сарафанчик. Дівчинка його взяла, але наступного ранку в школу прийшла мати і повернула сарафан учительці. Сказала, що має вищу освіту і може сама забезпечити доньку одягом.
Бабуся Поліна Барабаш приносила Мирославі у школу їжу, розпитувала про оцінки. Але випадкові зустрічі бабусі з Ладиславою у шкільних коридорах завершувалися бійками. Вчителі не раз бачили, як жінки хапали одна одну за волосся, збивали з ніг. Їх розборонювали силоміць. Після цього Ладислава разом з донькою втікала зі школи. А бабуся Поліна йшла до директора і вимагала, аби Ладиславу не підпускали до онуки.
У листопаді 2004 року Мирослава Барабаш перестала ходити до школи. Батьки однокласників бачили дівчинку і маму в наметовому містечку під час помаранчевої революції. З тих пір про них нічого невідомо. Міліціонер Сергій Вуйчак припускає, що жінка з дитиною виїхала на Західну Україну.
— Найскладніше у цій справі те, що вона сама не хоче, щоб її знайшли. Як тільки ми виходимо на слід Ладислави, вона втікає ще далі, — каже Сергій Вуйчак.
Учителька Ольга Фігуріна бачила Ладиславу останньою. Випадково помітила її минулої весни з вікна маршрутки на Харківському масиві, коли та заходила до супермаркету. Анатолій, колишній чоловік Ладислави, розшуком дружини та дитини не цікавиться. Поліна Барабаш збирається подати в суд, щоб доньку позбавили батьківських прав, а виховання онуки довірили їй. Правоохоронці навіть прогнозувати не можуть, чи знайдуть вони матір з донькою і коли саме.
За минулий рік у столиці зникли 1459 осіб, з них — 324 дитини. Про це "ГПУ" повідомили у Центрі громадських зв"язків МВС Києва.
Найстаршому киянину, якого оголошено у розшук, — 71 рік. Про нього нічого невідомо вже більш як рік.
Наймолодшому хлопчику — 11 років, його теж розшукують з минулого року.
Найбільше заяв (166) про зникнення киян ГУ МВС Києва прийняло у травні 2005 року.
Найменш (шість) — торік у серпні.
3 
7644
Коментарі