Четвер, 22 березня 2007 19:15

Киянин-довгожитель Максим Гулий щодня їсть капусту

Автор: фото з сімейного архіву
  Сім років тому 95-річного ювіляра Максима Гулого вітав академік Микола Амосов
Сім років тому 95-річного ювіляра Максима Гулого вітав академік Микола Амосов

Найстарший киянин мешкає в Шевченківському районі. 3 березня Максимові Гулому виповнилося 102 роки.

Максим Федотович мешкає із 70-річною донькою Надією Гулою в центрі, на вул. Гончара, 41а. За фахом він ветеринар, але все життя займався біохімією. Із 1957 року дійсний член Академії наук. Володіє шістьма мовами: англійською, німецькою, французькою, польською, ідиш і латиною.

Донька Максима Федотовича не дозволяє з ним зустрічатися. Каже, що на день народження до них у гості приходило багато людей, вітали, і чоловік сильно втомився. А коли фотографували, дуже злякався спалаху. Пройшло три тижні, однак Гулий почувається недобре. Про життя батька "ГПУ" розповіла Надія Максимівна.

Максим Гулий народився 18 лютого 1905 року в селі Нова Басань на Чернігівщині. Матір Ганна Ященко та батько Федот Гулий були хліборобами. Максим — середній син, окрім нього, в сім"ї було семеро синів, однак двоє померли малими. Старші брати ще до школи навчили Максима писати, читати і розв"язувати задачі. 10-річним він пішов до школи на сусідньому хуторі. Після революції 1917-го нова влада закрила школу. Максим отримав фах слюсаря й поїхав до Києва, вступати до ветеринарно-зоотехнічного інституту. 1925 року студент-першокурсник розвантажував вагони, рубав дрова в дворах заможних киян. Мешкав у гуртожитку. У вільний час Гулий гуляв Андріївським узвозом. Пізніше він писав у спогадах: "На вулиці я часто зустрічав Михайла Грушевського, який щойно повернувся з-за кордону. Він очолював тоді академічну кафедру українознавства, на вулиці Короленка, тепер — Володимирській, 35, а я проходив повз той будинок, ідучи до свого інституту. Грушевський був кремезний, огрядний, білобородий, носив "толстовку".

Із майбутньою дружиною, студенткою біофаку Марією Коломийченко, Максим познайомився під час навчання. Одружилися 1935-го, разом прожили 60 років. 1995-го Марії Андріївни не стало.

— Батько розповідав, що студентом він захворів на туберкульоз. У 20-х роках у Києві була епідемія. Він розвантажував вагони, працював поруч із хворими, багато курив. Одягнений був бідно, в тонку рубаху. Тоді й заразився, — розповідає донька.

Від туберкульозу лікувався гусячим жиром, який мати присилала з села

Лікувався Максим Гулий від туберкульозу гусячим жиром, який матір присилала йому з села. Потім почалася Друга світова. Максим Федотович закінчив її в Карпатах. До Києва повертався пішки. Після цієї подорожі захворів на астму. Коли став задихатись, кинув курити.

— Я пам"ятаю день, коли він кинув курити. Це було 1948-го. Прокинувся зранку і сказав — "Більше не курю!". Відтоді не торкався до цигарки, — каже Надія Максимівна.

Пізніше Максим Федотович проходив медобстеження, й лікарі дивувалися. Казали, що рубці від туберкульозу самі загоїлися, та й астма зникла.

— У нас у сім"ї не було довгожителів. Брати батька повмирали молодими, дідусь помер, коли татові було 18 років, — згадує пані Надія.

Жінка стверджує, що Максим Федотович ніколи не був затятим прихильником здорового способу життя. Курив, полюбляв коньяк. Чоловік ніколи не пив багато, але на святах і застіллях перехиляв чарку коньяку або дві-три склянки сухого вина. На 100-річний ювілей дід випив 20 г закарпатського коньяку. А на 102-річчя донька дозволила йому лише 10 г.

"Я ніколи не був прихильником обливань крижаною водою чи суворих спеціальних дієт. Їм усього потроху. Маю свої кулінарні "секрети". Щодня їм трохи свіжої нашинкованої капусти (в ній багато вітаміну С) і моркви (вітамін А), випиваю склянку некип"яченого молока. Люблю зварену на молоці вівсяну кашу і суп-капусняк. Обов"язково — трохи свіжого сала із хлібом. До речі, куховарю досі сам", — таке можна прочитати в книжці спогадів Максима Гулого.

Донька каже, що Максим Федотович вважає секретом власного довголіття препарат "Немоцит", який він винайшов і вживає дотепер. Ці ліки регулюють обмін речовин. Але пані Надія ставиться до цього скептично. Вважає, що таке довге життя, швидше за все — везіння.

— Як і будь-хто, батько нервує. Дуже переживав, коли в Києві почали помирати каштани. Років сім тому побачив, як у скверах вирубували дерева, то в нього тиск піднявся, — каже жінка.

Чоловік і досі при пам"яті. Зараз Максим Федотович майже не виходить із дому. Він часто перечитує і виправляє власні статті й наукові праці. Гулий запатентував 27 винаходів, серед них — препарат від алкоголізму, ліки від лейкемії "Коректин". Написав 9 монографій та 560 наукових праць. Останні написав у 100 років.

— Батько завжди казав: "Математики роблять відкриття в молодості або ніколи. А я до своїх винаходів ішов усе життя", — згадує Надія Максимівна.

У Максима Гулого велика родина. Його провідують племінниці, троюрідна 77-річна сестра. 45-річний онук Максима Федотовича — Максим Стріха, відомий доктор фізико-математичних наук.

Зараз ви читаєте новину «Киянин-довгожитель Максим Гулий щодня їсть капусту». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1868
Голосування Як столична влада справляється з наслідками снігопаду
  • Нормально. Центральні вулиці та магістралі розчищені
  • Жахливо. Робота комунальників майже непомітна
  • Дороги почищені, а двори, тротуари та підземні переходи схожі на "сніговий апокаліпсис"
  • Звичайна ситуація під час снігопаду. Міська влада робить усе можливе
  • Нехай сніг прибирає той, хто розкидав
  • Мені байдуже, я не виходжу з дому
  • Ваш варіант пишіть у коментарях
Переглянути