У понеділок увечері киянка Ірина Климович поралася на кухні своєї квартири на Драгоманова, 27 (Позняки). Її 4-річний син Iван бавився поруч. Потім на кілька хвилин зник. Малий узяв стілець, поставив біля відчиненого вікна, виліз на підвіконня, сперся на натягнуту москітну сітку й полетів униз із четвертого поверху. Ірина почула тріск розірваного капрону.
Зараз малий разом із мамою перебуває у відділенні хірургії Охматдиту на Повітрофлотському проспекті.
— Не малий, а живчик, — проводить мене медсестра. — Не може всидіти на місці. Постійно говорить, ноги ходуном ходять. Лікарі не забороняють йому ходити, але від легкого струсу в нього ще паморочиться голова.
У палаті Іванко лежить з перебинтованою шиєю. Білявий, блакитноокий. Біля нього в домашньому коричневому халаті в квітки сидить мама — смаглява шатенка років 30. Тримає велику книжку казок Шарля Перро українською мовою.
— Як вас звати? — запитую, привітавшись.
— Не скажу, не треба про це писати, — відповідає.
— Мою маму звати Ірина, — відповідає Іванко.
— Бачите, який він у мене активний. Ми в неділю були на Київському морі, то знайомі питали, як ми його в квартирі держимо. Увесь час бігав.
Спершу хлопчика привезли до Інституту нейрохірургії, звідти — на більш ретельне обстеження до Охматдиту. Ніч провів у реанімації, а у вівторок зранку малого перевели до звичайної палати. Окрім легкого струсу мозку, розтягнення м"язів шиї і кількох подряпин на боці, у нього нічого не виявили.
На Позняках дощило, земля була м"якою
— Коли вбігла до кімнати, мало не втратила свідомості, — розповідає Ірина. — Сина немає, вікно відчинене. Визирнула — і бачу його під балконом. Поки бігла, хтось викликав "швидку".
Хлопчик лежав на боці. Два дні перед тим на Позняках дощило, земля під будинком була дуже м"якою, тому весь був у болоті. Його не рухали, боялися, що травми серйозні. Сусід виніс рушника, і на ньому дитину обережно поклали до машини.
— Я не хотів, — знову каже Іванко.
Як усе сталося, він не пам"ятає. Хоча свідомості й не втрачав.
— Я не дуже віруюча людина, але вийдемо з лікарні, обов"язково піду до церкви, свічку поставлю, — каже мама.
Вікна та балкон у квартирі Климовичів з новенькими склопакетами. Під балконом ростуть береза, слива, вишенька. Кажуть, що остання і врятувала дитину — пом"якшила падіння.
— Лікар сказав, що землю хтось проорав там, де Ванюша упав. Якби був асфальт — то все, — зітхає Ірина.
У дворі дев"ятиповерхівки Климовичів не дуже хочуть розповідати про пригоду, відмахуються. Молода сім"я в будинку живе недавно.
— Чую грюкіт і плач дитини, — згадує сусід з другого поверху Олександр Кузьменко. — Глядь у вікно — там люди збираються, і сусідський хлопчик лежить. Більш нічого не знаю.
Іванко добре їсть, часто просить соку або яблук. Багато сміється, сам набивається на розмову.
— Виросту — буду солдатом, — хвалиться.
— Ти ж хотів рибаком? — дивується мама. — Він у нас дуже рибок любить. Вдома є акваріум, він все знає про них.
— Тьотя, а жуки морські є? — питає. — А слони морські?
— Та він сам усе знає, — Ірина дістає пакетик з іграшками — рибами та морськими тваринами.
— Дельфін, тюлень, — перераховує малий.
Ірина розповідає, що її чоловік Андрій зараз дуже хвилюється.
— Тепер вдома поставимо в усі кімнати кондиціонери, а вікна наглухо заб"ємо, — каже жінка.
2 
7644
Коментарі