З Олександром Омельченком, 68 років, "ГПУ" зустрілась у його кабінеті в офісі партії "Єдність" на Хрещатику, 10. Перед інтерв"ю екс-мер підходить до дзеркала й довго розчісує міцну сиву чуприну. Помітно, що від цієї процедури отримує явне задоволення. Потім ховає звичайний гребінець у кишеню піджака і пропонує вийти на балкон. Там сфотографується на тлі збудованого за часів його керівництва містом Лялькового театру на Європейській площі. Хрещатик гуде автівками, тротуаром снують перехожі. Сан Санич зізнається: перехожі часом бачать його на балконі третього поверху.
— Ну, вони тоді вітаються зі мною, — каже, посміхаючись.
Ставить умову: не фотографувати із сигаретою. Мовляв, не хоче пропагувати власну погану звичку.
Чи змінилося місто за той час, коли ви відійшли від керівництва?
— Коли я був міським головою, багато ходив по будовах, об"єктах. Їхав до них одним маршрутом, вертався іншим. Ні з ким не радився, як їхати, маршрут наказував водію. Так за тиждень я бачив третину Києва, а за місяць — усе місто. Звісно ж, із вікна джипа.
Змінилося місто в смислі теперішніх популістських заяв міської влади. Більшість із них — плітки або й брехня. Вчинки влади якісь неадекватні, можна серед них геть заблудитись.
Я бачив за тиждень третину Києва, а за місяць — усе місто
Змінилось і те, як саме розмовляє влада. Що це за "полублатной жаргон с уклоном к криминальному" в пана Черновецького та його оточення? Чому міський голова веде сесії російською? Мало того, Черновецькому почало акомпонувати оточення. Начал вєщать на русском Голубченко, Кільчицька, Басс. Іван Миколайович Салій! (Омельченко робить кількасекундну паузу). Подолянин! Плєбєйство, полноє плєбєйство, я ізвіняюсь! І попугайство.
Ну, чи міг би мер Парижа вести засідання, наприклад, англійською?
Чому, на Вашу думку, загальмували будівництво Подільсько-Воскресенського мосту?
— Такого відповідального інженерного проекту Україна не будувала за останні чверть століття. Сім із лишком кілометрів через Дніпро, Десенку! Усі біди моста почалися, коли туди на 20 хвилин приїхав пан Черновецький. Навіть не піднявся на конструкцію (може, боїться висоти?). Сказав, будівництво треба припинити. А потім, що міст на лівому березі треба будувати вздовж Дніпра.
Пробували переробляти проект, втратили кілька місяців, затримали фінансування. Якщо Господь поможе, міст буде не в 2007-му, а в 2008-му. А може, в 2009-му. Окрім мосту, Київ не матиме наступного року трьох станцій метро. Бо цього року метрополітен не профінансували майже на 100 мільйонів. Це квіточки, які кияни лише понюхали. Тепер виросли ягідки — комунальні тарифи та квартплата. Люди не пережують, не проковтнуть цих ягідок.
А що, не потрібно було підвищувати тарифи?
— На 350%? Звичайно, ні. Київ — може, єдине унікально забезпечене водою місто. Один лише Дніпровський водозабір забезпечує його водою на 100%, а ще ж є Деснянський. Вода у Дніпрі та Десні не дорожчала — як текла з півночі на південь, так і тече. Просто нова влада заклала обманом у базову ціну холодної води суми інвестиційних проектів "Київводоканалу" на сотні мільйонів гривень (грюкає кулаком по столу). Тоді як за попередньої влади всі інвестиції водоканалу вписували в бюджет окремим рядком.
Після того, як штучно завищили вартість холодної води, зросла вартість гарячої, а також каналізації й водовідведення. Хоч опалення в Києві насправді має "танцювати" не від газу, який подорожчав утричі, а від холодної води.
Правильну оцінку два місяці тому дав виконуючий обов"язки заступника голови міськдержадміністрації Олександр Притика. Сказав, що тарифи зростуть приблизно вдвічі. Після цього отримав від власть імущих по зашийку, написав заяву і замовк. Причина такої поведінки влади — неправомірно створений "Київенергохолдинг". Підвищені тарифи людям, наближеним до Черновецького, щороку приноситимуть близько двох мільярдів гривень.
Чому затори в Києві бувають усе частіше?
— Це проблема всіх мегаполісів. Те ж діється в Москві, Парижі, Варшаві. У Києві зростає кількість заможних людей — є сім"ї, які мають декілька авто.
У старому Києві немає можливостей розширювати вулиці. Із заторами треба боротися, будуючи підземні пішохідні переходи на перехрестях. А світлофори — знімати.
Київ не матиме наступного року трьох станцій метро
Згідно з програмою 2005-2006 років, мали побудувати 63 підземних переходи. Торік ми ввели 12 — п"ять підземних і сім надземних. 2006 року планували збудувати 50. А що таке 50 підземних переходів? Це перехрестя без заторів, де не коптять машини. Але нова влада відкрила, наскільки знаю, тільки три.
Це, рєбята, не наговор на нову владу, а крик душі. Будь-хто би на моєму місці — після 10 років керівництва містом — сприймав би все це так болюче, як своє власне. Коли влада акціонує "Київхліб", "Київенергохолдинг", кращі ринки, зоопарк, "Київгаз", водоканал, "Київенерго", банк "Хрещатик", то в мене зранку й до вечора таке враження, що ця влада грабує особисто мене. Не тільки як киянина, а й як людину, що десять років разом із Київрадою оберігала міське майно.
Що вас вразило найбільше за останній час?
— Скажу вам краще, що мене найбільше образило. Те, що частина киян, не в обіду їм сказано, за банку консерви і кілограм крупи віддали голоси одній особі, незалежно від її прізвища. Це для мене — питання дотепер. Якби це сталось у 96-му, коли киянам по півроку не платили пенсій і зарплат... Коли наші люди возили з Польщі ложки й утюги... То я б сказав: "Беріть гречку, консерви, літр керосину й віддайте голоси цій людині". Але в 2006-му, коли доходи значно зросли, була робота, пенсіонери отримували від київської влади дотації сім разів щороку... Я не вірю, що вони так сильно хотіли їсти!
Раніше у вас був "бігаючий погляд". А тепер — ні. Чому?
— Я знав про це. Мені люди з оточення казали: "Сан Санич, ну ви можете так не робити?" Я відповідав: можу, але не хочу. Справа в тому, що цей погляд допомагав мені володіти залою. Чи то сесією, де 80 депутатів, чи колонною залою, де збиралось по 400 осіб. Водив швидко очима й бачив усе: хто сміється, хто розмовляє, хто задрімав. Ніколи не користувався шпаргалками. І зараз пам"ятаю тисячі прізвищ, імен, по батькові, сотні телефонів службовців, родичів, знайомих.
Про що думаєте, коли проїжджаєте повз мерію?
— Якщо їду ввечері, дивлюсь на вікна фасаду. Шукаю, де горить світло. Якщо горить — значить там хтось працює. Бо в моїх вікнах горіло з 7.00 до 21.00. І горіли вони, рєбята, не даром. Я не міг собі дозволити приїжджати на роботу на одинадцяту ранку, або взагалі бути відсутнім півдня.
1938, 9 серпня — народився в селі Зозів Липовецького району на Вінниччині
1959–1960 — служба в Збройних силах СРСР
1960–1987 — робота в "Головкиївміськбуді", пройшов шлях від майстра до першого заступника начальника
1966 — народився Ян, старший син
1968 — з"являється на світ молодший син Олександр
1974 — закінчив Київський інженерно-будівельний інститут
1987 — радник-консультант з будівництва в Афганістані
1989 — головний інженер "Укрбуду" в місті Кіровакані Вірменської РСР, де займався ліквідацією наслідків землетрусу
1990 — заступник голови міськвиконкому Києва
1996, серпень — указом президента призначений головою КМДА
1998, березень — обраний депутатом та головою Київради
1999, травень — обраний Київським міським головою (76% голосів виборців)
2001 — отримав звання Героя України
2002, березень — вдруге обраний Київським міським головою (73% голосів виборців)
2006, березень — зайняв на виборах мера третє місце (21,2% голосів виборців)
2 
7644
Коментарі