На столичній Поштовій площі активісти оголосили безстрокову акцію - вони вже тиждень вимагають створення археологічного музею замість торговельного центру.
На темно-зеленому будівельному паркані ще здалеку видно білий напис "Музею бути!". Паркан переламаний і так-сяк залатаний дошками та перемотаний стрічкою.
Табором чи містечком це можна назвати дуже умовно – біля знесених воріт стоять три скромні польові намети. Біля одного з них під плакатом "Голодую" сидить дуже засмагла жінка в літній квітчастій сукні - засновниця "Громадського руху Почайна" Аннабелла Моріна. Вона голодує вже восьмий день. Відтоді, як Київська міськрада не розірвала угоди з інвестором будівництва ТРЦ.
Каже, це місце точно потребує якоїсь "жертви".
"Мені сьогодні один йог-старожил розповів, що люди нормально голодують по 40 днів, а буває - що й по 4 місяці. У мене ще все попереду, - сміється. – Однозначно продовжую голодування до 28 липня. І не треба з мене сміятися, хе-хе-хе", - вона перекривлює вигуки свого папуги Аліси. Він, на відміну від господині, не голодує і залюбки приймає горішки.
Під навісом на купу складені печиво, бублики, кава, консерви. Їх подеколи приносять пересічні кияни, але здебільшого - самі протестувальники. На столі порожніє скарбничка на допомогу акції. Тут діляться сигаретами, приводять себе до ладу і ховаються від дощу.
Повз намет чорною зграйкою пробігає гурт Rammstein на чолі з вокалістом Тіллем Ліндеманном. Роблять спільне з активістами фото на фоні плакатів і швидко зникають.
"Вчора людей було набагато більше. Я не встигаю договорити з одними, як уже черга – поставити підпис на підтримку музею", - розповідає старенька активістка Валентина. Каже, приходить сюди, щоб стерегти цінні речі. Щодня на Поштовій чергують з десяток протестувальників. Кілька чоловік лишаються на ночівлю, сплять позмінно.
Вночі намети охороняє не Валентина, а активісти-"мужики" і поліція – за такими акціями, кажуть, вона завжди наглядає.
До підземелля Поштової ведуть хиткі дерев'яні східці, продиратися доводиться крізь нетрі бур'янів. Унизу прохолодно і пахне вологою землею, як у погребі. Культурні шари накриті щільною плівкою. Біля них стоїть трохи сумна і стомлена мистецтвознавець Ольга Рутковська.
"Скасувала всі справи. Зараз постійно тут, воджу екскурсії. Ми робимо світлини гостей музею, збираємо альбом, – говорить. - Для мене особисто голодування не метод. Це, безумовно, вплив на підсвідомість чиновників. Але що – ми всі сядемо голодувати? Треба ж і справу робити".
Тим часом Аннабелла п'є лише воду.
- Як твоє самопочуття? – запитує її один з чоловіків.
- Чудово!
- Ти вчора теж так говорила, а потім...
Говорити про те, що ж такого сталося "потім", ніхто не схотів.
"Насправді - нічого страшного немає. Мене повністю обстежили лікарі - крім артриту, все гаразд. Слабка підшлункова. Тиск піонерський - 120/80, - хвалиться Аннабелла. - З моїми характером і організмом все вдасться. Зараз запитують, чи готова я голодувати до кінця. Бо якщо не готова – це маніпуляція. Підіть самі "поманіпулюйте" отак, хоча б дні чотири"…
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 10 українських музеїв, що вражають
Активісти стверджують: стоятимуть до "переможного кінця" і змінять ситуацію на свою користь. Однак - впевнені більше у власних можливостях, аніж у міській владі.
У 2005 році київська влада дала дозвіл на зведення підземного ТРЦ. Інвестором стала компанія "Хенсфорд-Україна", діяльність якої пов'язують з "завгоспом Януковича" Андрієм Кравцем. Паралельно з будівництвом археологи виявили цілий квартал середньовічного Києва (XI-XIX ст.): вулиці, льох, садибу і цвинтар. Угоди з інвестором не розірвали, але будівельні роботи "заморозили".
5 
7644
Коментарі