20-річний Тарас Контек приїхав із австралійського Мельбурна, щоб вивчати в Києво-Могилянській академії мову батьків-українців. Він ще ніколи не бачив снігу.
Вдома Тарас вчиться на двох факультетах, їздить машиною, допомагає батькам у бізнесі. А в Києві живе, як звичайний студент: знімає кімнату, ходить на пари, харчується в їдальні (де "повівся" на олів"є), їздить у маршрутках.
Зізнається, що почуває себе страшенно розгубленим у міському транспорті.
— Чомусь 38-й тролейбус йде то до Арсенальної, то до Печерської, — пристойною українською каже гість. — А як ходять маршрутки — досі не розумію.
Австралійцеві подобаються широкі київські вулиці: у Мельбурні — вужчі й немає центральної. Хлопець часто гуляє з друзями на Подолі, де вивчив усі кав"ярні.
Коли Тарас на пошті забирає листи, в нього вимагають паспорт. Його це дуже дратує. Не розуміє він, навіщо питають студентський на вході в академію. Та найбільше австралійця шокує сервіс:
— Я приїхав витратити гроші, а мене обслуговують без усмішки, ще й у черзі стою. У Мельбурні є банк, який за кожних 5 хвилин затримки клієнта нараховує йому $5. У "Приватбанку" я платив за навчання, вистоявши 45 хвилин!
Нині Тарас живе очікуванням свята. В Києві він сподівається побачити сніг, якого в Австралії не буває.
1 
7644
Коментарі