У середу, 27 грудня, міський апеляційний суд удруге слухав справу підозрюваного у вбивстві 45-річної ворожки Іоанни.
Жінку зарізали 15 червня в її офісі, який розташований у центрі столиці — в Пасажі на Хрещатику, 15/4. Справжнє ім"я ворожки — Жанна Михайленко. Прокурор стверджує, що 31-річний Андрій Іванченко спершу побив жінку, потім шість разів ударив її ножем і перерізав горло.
Оперативники затримали Іванченка 23 червня в Миколаєві. 7 грудня Печерський районний суд виніс йому вирок за умисне вбивство та розбійний напад. Адвокат засудженого подала апеляцію.
Засідання тривало чотири години. Родичі загиблої прийшли до суду завчасу. Під залою N1 стояли батьки покійної, сестра та син, 21-річний Павло Михайленко. Дві помічниці ворожки проходили у справі свідками. Леонора Гладких 15 червня бачила, як Іванченко спускався сходами з кабінету покійної.
— Наступного ж дня я купила лінзи, щоб не ходити в окулярах. Постриглась, перефарбувала волосся. Боялася, що цей звір бачив мене, — шепоче Гладких матері вбитої в коридорі суду.
Син Павло і батько Василь розмовляють осторонь мовою ромів — убита за національністю циганка. О 10.20 усіх просять звільнити коридор — конвой вводить у залу Іванченка. Крізь зачинені двері чути, як конвоїр кричить звинуваченому:
— Успокойся! А то сейчас позову начальника охраны!
До зали заходить суддя Петро Мацелюх, запрошують адвокатів і родичів загиблої. Матір ворожки вперше побачила вбивцю. Високий, не менше 1,90 м зросту, кремезний, русявий, коротко стрижений. Довгі пальці й чорні очі. Риси обличчя — гострі. У затертих спортивках, білих кросівках, светрі й дублянці.
— Тобі в ліцо треба сірчаної кислоти плеснути, щоб очі повигорали! — вигукує матір.
Андрій Іванченко не звертає уваги на вигук.
— Разорвал бы, сука! — кричить з другого ряду Василь Михайленко. — Я все равно до тебя доберусь!
Клітку, в якій сидить Іванченко, охороняють семеро озброєних міліціонерів. Розповідає, що народився 22 липня 1975 року в Миколаєві. Учився в технікумі, служив у армії. Кілька років тому розлучився, дітей немає. Торік зареєструвався приватним підприємцем. Ніде не працював.
Протягом 15 хв. прокурор читає обвинувачення, у якому детально перераховані травми на тілі вбитої. Сестрі покійної стає погано. Спершу вона, а потім і мати покійної вибігають із зали. Іванченко уважно слухає прокурора, звіряє всі перераховані ним травми з копією обвинувачення, яку тримає в руках.
Найглибше, 7-сантиметрове, ножове поранення експерти виявили біля ока. Обвинувачений після вбивства забрав із кабінету ворожки мобілку за 1500 грн, гаманець, у якому було 25 тис. грн, золото покійної і колоду карт, якою вона ворожила. Експерти підрахували: грошей і дорогоцінностей він виніс із офісу на 47 820 грн.
Суддя запитує, чи визнає Іванченко себе винним. Той встає і каже, що не вбивав Жанни. Розповідає власну версію перебігу подій. До Києва приїхав 12 червня, аби купити професійний фотоапарат за $1 тис. Хотів зайнятися фотографуванням. Винайняв квартиру на Старовокзальній. На ринку купив "Авізо", побачив там оголошення ворожок і повій. Наступного дня купувати фотоапарат передумав, придбав пакет "Київстару" і дзвонив із цього номера повіям.
— Я пошел на квартиру сразу к четырем повиям. Встретился, но не смог переступить свой морально-нравственный барьер. В связь с ними не вступил, — говорить судді Іванченко.
Не заперечує, що 15 червня був в офісі в Іоанни. Коли прийшов до неї, побачив, що вона розмовляє із жінкою.
— Вони сперечалися. Ворожка представила її своєю прислугою. Коли помічниця виходила, крикнула ворожці: "Шоб ти здохла!". Я заплатив Іоанні 200 гривень. Жанна порадила мені читати Біблію. Потім у мене з носа пішла кров. Пішов умитися. Коли піднімався сходами, бачив боковим зором силует. Хтось виходив з офісу, але не можу сказати, чоловік чи жінка, — закінчивши, підсудний сідає на лаву.
Вирок Іванченку ще не винесли. Попереду — ще кілька судових засідань.
1 
7644
Коментарі