Ексклюзиви
Субота, 14 листопада 2015 09:05
Христина Шевчук-Старецька
Христина Шевчук-Старецька
Христина Шевчук-Старецька

Безсовісна

Максимові, сину подруги Марії, виповнилося 3 роки. На роботу вона вийти не може, бо малий часто хворіє. Недавно переніс двосторонню пневмонію, перед тим – бронхіт з астматичним компонентом.

Щоб продовжити декретну відпустку, Марія пішла в поліклініку. Педіатр дала висновок, що хлопчик потребує домашнього догляду.

– Як підете до завідувачки ставити печатку, дасте 500 гривень, – сказала.

– Для чого? – здивувалася подруга. – Довідка ж не липова.

– У нас вона – платна, – розвела руками педіатр.

Марія вирішила не давати грошей. Подякувала завідувачці за документ і пішла. За кілька днів повела Максима в поліклініку, бо сильно кашляв. На прийомі сиділа та сама педіатр.

– Як побачила мене, аж встала з-за столу, – розказує Марія. – "Що ви собі дозволяєте? – ледь не кричала. – Я думала, ви порядна людина, а ви – безсовісна. Завідуюча вважає, що ви заплатили мені, а я не поділилася".

Марія схопила сина на руки і вийшла з кабінету. Слово "безсовісна" зачепило її найбільше.

14 років тому вона закінчувала школу. Іще з двома учнями йшла на золоту медаль. Перед іспитами виявилося, що медалістів у класі – восьмеро. ­Відмінникам сказали скинутися по 200 гривень для комісії з райвно.

– Ми з батьками вирішили не платити. Я до екзаменів готувалася, без підкупу могла їх здати, – розказує Марія. – Замість грошей передала керівничці від мами записку: "Ми – не хабарники". Та аж почервоніла. Підійшла до мене і просичала на вухо: "Передай своїй мамі, що вона – безсовісна".

Зараз ви читаєте новину «Безсовісна». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

3

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода