Заліщицька трагедія забрала життя від 700 до 1 тис. чоловік. 4 липня 1941 року у Заліщиках на Тернопільщині облили пальним, підпалили і скинули із зруйнованого моста 14 вагонів із в'язнями Чортківської і Коломийської тюрем.

Напередодні німецько-радянської війни внутрішні тюрми НКВС УРСР були переповнені в'язнями. Цих людей заарештували більшовицькі каральні органи в ході радянізації на Галичині, Волині та Північній Буковині. 23 червня 1941 року нарком державної безпеки Всеволод Меркулов видав наказ, в якому йшлося про терміновий облік усіх в'язнів у тюрмах. Мали провести розподіл на тих, що підлягають депортації в концтабори ГУЛАГу і тих, кого необхідно розстріляти.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Військові закидали в'язнів в камерах гранатами

На початку липня зруйнували залізничний міст через Дністер. З обох боків мосту пригнали два ешелони вагонів із в'язнями. Один з цих ешелонів містив арештантів Чортківської в'язниці, інший — Коломийської. Це були переважно хлопці та дівчата з Буковини, Львівщини, Тернопільщини та Івано-Франківщини. Вагони облили пальним, підпалили та скинули у річку. Тих, що змогли врятуватися з вагонів – добивали у воді і на березі кулями. Приходили люди, щоб впізнати загиблих. Але тіла були обгорілі і зробити це було важко.

У молдовському містечку Вадул-луй-Воде у братській могилі поховано людей, тіла яких принесла стрімка течія Дністра. Їхні руки були зв'язані дротом. Радянська пропаганда "повісила", цей злочин на нацистів. Та залишилося багато свідків, які бачили, що це скоїли більшовики.

×