Дуель вважається прерогативою чоловіків. Але така думка хибна. Жінки теж були не проти побитися одна з одною, більше того - дуелі між ними були не такі рідкісні і набагато кривавіші та витонченіші.
Найбільш легендарною жіночою дуеллю чомусь вважається поєдинок між маркізою де Несль і графинею де Поліньяк восени 1624 року. Не розділивши прихильність герцога Рішельє, (який згодом став кардиналом), пані, озброївшись шпагами і запросивши секунданток, відправилися у Булонський ліс, де і побилися.
Дуель закінчилася перемогою графині, яка поранила свою суперницю у вухо. Цей поєдинок не був якимось особливим, але завдяки Рішельє, в записках якого згадується даний випадок, і спогадам самих дуелянток він залишив слід в історії.
Перші достовірні відомості про жіночі дуелі відносяться до XVI століття, і вони, до речі, розвіюють міф про те, що першопрохідцями в цій справі були француженки.
Так, в хроніці міланського жіночого монастиря Св. Бенедикти згадується, що 27 травня 1571 року прибули дві знатні сеньйори. Вони попросили у настоятельки дозволу на кімнату для її молебня.
Дозвіл був даний. Але, закрившись в кімнаті, сеньйори замість того, щоб почати молитися, вихопили кинджали і кинулися один на одного. Коли перелякані шумом черниці ввірвалися в приміщення, то побачили страшну картину: на підлозі лежали дві скривавлені пані, одна з яких була мертва, а друга помирала.
Пік моди на дамські дуелі припав на середину XVII століття. У Франції, Італії, Англії і Німеччині жінки схрещували шпаги або підкидали пістолети практично з будь-якого приводу. Однакові сукні, коханці, косий погляд - це лише частина того, що було причиною для поєдинку.
Жіночі дуелі, по суті, не мали правил. По ходу дуелі до суперниць, що б'ються, нерідко приєднувалися і їх секундантки. Дуелянтки змащували кінчики шпаг подразливими сумішами, щоб кожне поранення завдавало жахливого болю, б'ючись на пістолетах, суперниці стріляли до тих пір, поки одна з них не була вбитою або важко пораненою.
У червні 1744 року німецька принцеса Соф'я Фредеріка Августа Анхальт-Цербстська отримує виклик на дуель від своєї троюрідної сестри, принцеси Ганни Людвіги Анхальт. Невідомо, що не поділили ці дві п'ятнадцятирічні дівчинки, але, закрившись в спальні першої, вони почали на шпагах доводити свою правоту.
На щастя, принцесам не вистачило духу довести справу до вбивства, а то б Росія не мала цариці Катерини II, якою згодом стала Соф'я Фредеріка.
І ось саме зі сходження на престол цієї цариці й почався російський бум жіночих дуелей. Російські придворні пані билися із захватом, тільки за 1765 рік сталося 20 дуелей, на 8 з яких секунданткою була сама цариця.
У записках французької маркізи де Мортене говориться: "Російські пані люблять з'ясовувати стосунки між собою за допомогою зброї. Їх дуелі не несуть в собі ніякої витонченості, що можна спостерігати у француженок, а лише сліпу лють спрямовану на знищення суперниці".
Дуелі через чоловіків між жінками були особливо жорстокими, просто поранення не задовольняли жодну з суперниць. Тільки смерть могла розчистити дорогу до серця обранця.
1 
1
Коментарі