Українського художника 72-річного Миколу Івасюка розстріляли чекісти у Жовтневому палаці в Києві 25 листопада 1937-го. Обвинуватили у співпраці з німцями.

Довгий час живописець проживав та працював на Буковині. 1926-го отримав запрошення переїхати до УРСР. Прийняв його, попри пораду свого учня Євсевія Ліпецького цього не робити. Мав малювати революційні картини. Згодом митця-баталіста почали піддавати критиці за "буржуазні ухили" в мистецтві та націоналізм. Перестали робити замовлення та згадувати його ім'я.

У період Великого сталінського терору чекісти увірвалися в київське помешкання на Шевчен­ка, 4/10, вчинили безлад, але ніяких доказів "злочинної діяльності" не знайшли. Попри це, художника взяли під варту та доправили до Лук'янівської в'язниці.

"Шили" співпрацю з німецькою розвідкою та гетьманською агентурою. Казали, що утримував для її представників явочні квартири. Підсилило підозри й буковинське походження Івасюка, навчання у Відні та дружина – німкеня. Не забули згадати і підготовку серії поштових марок для Директорії УНР.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Радянський Союз прибув, щоб поліпшити своє матеріальне становище

Вирок ухвалили 14 листопада 1937-го. На ньому було написано: "Розстріляти. Особисто належне йому майно конфіскувати". Фатальний постріл здійснили у приміщенні палацу. Тіло, разом із сотнями інших українців, вивезли до Биківнянського лісу.

Протягом життя Івасюк створив понад 500 художніх шедеврів, значну їх частину присвятив козацькій тематиці. В Україні збереглося до 20 картин художника. Найвідомішою є "В'їзд Богдана Хмельницького до Києва", яка розповідає про події грудня 1648 року. Митець працював над нею майже 40 років.

×