Засекречені архівні матеріали Освенціму досі зберігаються в Росії

14 червня 1940 року на території окупованої німцями Польщі, поблизу Кракова почав діяти концентраційний табір смерті Освенцим (Аушвіц), створений у відповідності з наказом Генріха Гімлера від 27 квітня 1940 року. Освенцим був найбільшим і найбільш довгодіючим нацистським табором знищення, в якому в 1941-1945 роках було вбито 1,4 млн чоловік.

Це один із найбільших концтаборів, що існував з кінця травня 1940 до кінця 1949 року. З кінця травня 1940 до січня 1945 використовувався як нацистський концтабір, потім як радянський концтабір.Основними таборами були: Аушвіц І, перший табір, що служив адміністративним центром для всього комплексу. У ньому загинуло понад 70 000 полонених, в основному поляки та радянські військовополонені. Аушвіц ІІ (Біркенау), табір винищення. Став місцем знищення близько 1 млн. євреїв, 75 000 поляків та 19 000 циган. Аушвіц ІІІ (Моновіц), робочий табір (нім. Arbeitslager). Полонені використовувались як робоча сила на фабриці по виробництву фарби.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шлях в'язнів Освенціму від потяга до газової камери у фотографіях

Комендантом табору був призначений оберштурмбанфюрер СС Рудольф Хос. Пізніше на цій посаді його замінили Артур Лібеншель. На Нюрнберзькому процесі Хос свідчив, що за його період загинуло понад 3 млн людей, пізніше він зменшив цю цифру до 1,1 млн. У 1947 році його повісили на території Аушвіц І, між крематорієм та будинком, де він проживав.

Відразу після звільнення весь архів документів Аушвіцу був вивезений в СРСР, засекречений і поміщений до Державного військового архіву в м. Подольську під Москвою. Серед цих документів є іменний список радянських громадян, які загинули в концтаборі Освенцім у 1941–1943 рр. По сьогоднішній день всі архівні матеріали Аушвіцу, які є в наявності, засекречені і недоступні, вони ще досі не оброблені.

×