Чому в Польщі цьогоріч загострили тему Волинської трагедії, розповідає польський політолог 35-річний Анджей Шептицький.
- Щоб зрозуміти резолюцію Сенату, треба взяти до уваги кілька чинників, - розповів він. - По-перше, справді багато людей загинуло 1943-го на Волині. По-друге, моральний чинник: на роковини волинських подій варто згадати загиблих у таких важких обставинах. Поляки почуваються відповідальними перед ними. Жертв, за європейською та християнською традицією, належить ушановувати. По-третє, це внутрішня політика - партії намагаються привернути прихильність виборців. А ця тема серед поляків популярна. Дуже велика частина суспільства мала ті чи інші зв'язки з тим, що ми звикли називати "східними кресами", пограниччям міжвоєнної Польщі. Мають звідти родичів, друзів, знайомих.
І, нарешті, четвертий чинник, який іде врозріз з першими трьома - це закордонна політика Польщі. Бо в політиці досі точиться дискусія, чи варто Польщі ризикувати погіршенням відносин з Україною. А ухвалена резолюція, певна річ, їх геть не зміцнить. Але сенатори й депутати таки більше керуються внутрішньополітичними чинниками. Напевно, є й польські політики, які гадають, що зараз оптимальний момент висловити свою думку про Волинь, бо Україна перебуває в ситуації перед підписанням асоціації з ЄС, і, ймовірно, руки їй трохи зв'язані.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Акція "Вісла" не була помстою за злочини УПА на Волині" - історик
Хто цю резолюцію пропонував? Це має якесь значення, що її ухвалив саме Сенат - вища палата польського парламенту, а не нижня палата - Сейм, який має реальний вплив на польську політику?
- Спочатку була дуже радикальна версія документу від партії "Право і справедливість" та Польської селянської партії. Це праві сили і Сенату, і Сейму. Зрозуміло, що в кожній країні праві дуже "цікавляться" історією і намагаються її тлумачити. Тим більше, що ПіС зараз в опозиції, і їй легше критикувати владу за брак патріотизму. Саме через те сенатори від правлячої Громадянської платформи таки проголосували за резолюцію. Але істотно її пом'якшивши. Через те ми тепер маємо дві дискусії. Українці питають, чому так гостро, - "етнічні чистки з елементами геноциду". А поляки - чому так м'яко, адже можна було чітко прописати "геноцид". Тобто, все залежить від точки зору. Бо попри жертви з боку й українського населення, майже вся інтелектуальна еліта Польщі вважає, що це геноцид проти поляків і крапка.
Резолюція Сенату менш важлива. Вона сприймається більше як заклик до роздумів. Якби це зробив Сейм, галасу було непорівнянно більше. Ліберали з Громадянської платформи мають більше представництво в Сенаті. Це допомогло їм протягти більш-менш притомний текст. У Сеймі їх менше. Тому й намагалися навіть не починати там слухання.
2003 року, за часів президенства Александра Каваснєвського й Леоніда Кучми, ми мали порозуміння щодо Волині за формулою "прощаємо і просимо прощення". Чому сьогодні, через 10 років, це питання у Польщі так загострили?
- Звісно, то було найкраще розв'язання питання, але та формула ні до чого не привела. Є також поточний політичний момент: якщо в тебе виринуть якісь проблеми з сусідом, то завжди легше згадати, що його дід зґвалтував твою бабцю. По-третє, і в Польщі, і в Україні за десять років оживилося те, що ми називаємо "політикою історичної пам'яті". У Польщі це було здебільшого за президенства Леха Качинського, а в Україні - за Віктора Ющенка. На диво, саме тоді країни цілком мирно приймали позицію одна одної, бо була дуже сильна політична близькість. Зараз її вже немає. Але плоди ця політика дала. У нас знов вирішили щось робити з Волинню, в Україні "Свобода" прийшла до парламенту. По-четверте, в Польщі остаточно відкинули варіант розгляду Волині як симетричної трагедії, який обстоювали українці. Бо різниця в кількості жертв очевидна. Більшість польських інтелектуалів хочуть, щоб українці взяли на себе провину, як і німці. По-п'яте, поляки бачать, що за політичними заявами про примирення не йдуть факти. Досі не обраховані всі жертви, не розкопано поховань, точаться суперечки за написи на меморіалах. Тож суспільство вимагає подальшого розвитку цієї теми.
Не боїтеся, що українці теж згадають про свої жертви від поляків?
- Боюся, бо ненависть у людях пробудити легко. Але й чекаю на позитивні речі. Найближчими днями в Польщі будуть десятки різних польсько-українських ініціатив на згадку про загиблих. Буде багато українців, інтелектуалів, буде патріарх Святослав, який молитиметься за жертв Волинської трагедії разом з президентом Польщі Броніславом Коморовським. Є надія, що діалог наш не так легко зламати. Та більшість поляків не бачать відкриття "скриньки Пандори". Бо до роковин "Вісли" у 2017 році ще є час.
Чи розуміють поляки значення ОУН-УПА для українців і того, що в Україні цей рух ніколи не засудять?
- Не розуміють. Принаймні абсолютна більшість поляків щиро вірять у те, що українці рано чи пізно відмовляться від міфу УПА. Я не раз повторював, що це неможливо й такі спроби приречені на невдачу й агресію з боку українців. Проте, таке розуміння поляків - через поділ у самій Україні щодо ставлення до цієї організації. Через те вони намагаються шукати собі союзників серед теперішньої української влади, сподіваючись, що такі постанови посприяють негативній оцінці упівців з боку українського уряду. Бо, по-перше, був польсько-радянський акт 1944 року, який засуджував УПА, що має значення для "регіоналів". А по-друге, є й цілком насторожене ставлення до УПА з боку євроструктур. Саме тому зараз сподіваються поволі її прибрати з української свідомості. Питання в тому лише, що з цього вийде.
5 
1
Коментарі
83