Суд над уцілілими учасниками Кенгірського повстання розпочався у Джезказгані Карагандинської області Казахської РСР 21 липня 1955 року. Тривав до 8 серпня того ж року.
Головував член Верховного суду Казахської РСР на прізвище Тлеганов. На суді були присутні і "народні засідателі".
Найактивнішим повстанцям та керівникам призначили додаткові 10 років ув'язнення у таборах. Згодом, на підставі указу 1953-го "Про заходи для зміцнення боротьби з особливо злісними проявами бандитизму серед в'язнів трудових таборів", вирок замінили на розстріл, який виконали стосовно 5 чоловік 18 вересня 1956-го.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Росії помер український політв'язень
Частині керівників вдалося уникнути вищої міри покарання, яку повторно замінили тюремним ув'язненням. Уникнув розстрілу і голова комісії самоуправління зеків Капітон Кузнєцов - відбував нове покарання у Спасському таборі.
Згодом стало відомо, що після придушення повстання він видав усіх організаторів, зокрема розповів, що головними були українські націоналісти. Це і сприяло прямим звинуваченням.
Пізніше учасники повстання дали примусову підписку про нерозголошення інформації про усі тодішні події.
Повстання в'язнів 3-го концетраційного Степового табору в селищі Кенгір в Казахстані почалося 16 травня 1954-го. Більшість повсталих - засуджені за політичними статтями українці, росіяни, балтійці, євреї та інші. Повстання придушили за допомогою армії та танків через 40 днів.
Після смерті Сталіна багатьох в'язнів ГУЛАГу влада амністувала, але це не стосувалося українських націоналістів. Їхнє утримання в таборах стало ще жорстокішим. Саме 16 травня вартовий застрелив 13 людей і поранив 33. Тоді політичні в'язні на чолі з волинським ОУНівцем Віталієм Скіруком та інші українці подолали табірну загорожу і розгромили штрафний і слідчий ізолятори, піднявши всіх на бунт.
26 червня вранці комісія МВС по радіо звернулася до повсталих з вимогою здатися, повідомивши про введення військ. Після цього в зону рушили 1,6 тис. солдатів і 5 танків. Проти них зброя, яку підготували повсталі, виявилася безсилою. За оцінками в'язнів було убито і поранено близько 700 чоловік, за офіційними - 46. Кенгірське повстання стало однією з кульмінаційних точок кризи радянської табірної системи.
Коментарі