понеділок, 04 листопада 2013 13:42

Віялом із пір'я ворон обмахувалися біднячки

Автор: Фото: la-gatta-ciara.livejournal.com
 

"Раніше в жінки мало бути два-три віяла, нині — 20–30! Слід мати щонайменше одне-два дорогих — для балів і пишних прийомів та кілька простих, але вишуканих — для інших зібрань", — писав 1908 року петербурзький журнал "Дамский мир". Мода на цей аксесуар саме переживала свій останній сплеск.

Річ у тім, що ще до початку 20 ст. приміщення освітлювали свічками або олійними лампами. Тож що більше світла було в кімнаті, то сильніша стояла в ній задуха. Пані й панянки в без того парких вбраннях із безліччю деталей упродовж п'ятисот років рятувалися віялами. Вони були неодмінним атрибутом вечірнього гардеробу дам. Потреба у віялах відпала з появою в будинках електричних лампочок.

Сто років тому популярними були вишукані віяла з білого та чорного пір'я. Найдорожчі — з каркасом із черепахового панцира або слонової кістки, пір'ям страусів і лебедів, оздоблені діамантами. Простіші — з пір'я півнів, чайок або ворон. Дешевими віялами з кісток та рогів корів, фарбованого дерева, целюлози почали користуватися навіть міщанки й селянки. "У нас всегда можно купить веера отличной выделки в особенно хорошем вкусе всяких цен — от самых дешевых до самых ценных — в таком выборе, что каждый покупатель не только может выбрать веер по собственному вкусу, но даже и по такой цене, какую сам определит. Цены от 30 к. Бальные очень красивые от 2 р.", — рекламував себе в журналах мод один із магазинів.

А ще у 18 ст., коли віяла переживали пік популярності, вони були предметом розкоші та привілеєм лише світських дам. "Дивуюсь, навіщо віяло звичайній селянці! Вона ж буде такою смішною! Почне ним як-небудь обмахуватися... навіть не розуміючи, що то означає", — обурювалася героїня п'єси "Віяло" італійського драматурга XVIII ст. Карло Ґольдоні. У його часи навіть існувала "мова віяла", якою жінка могла кокетувати з кавалером, запросити його на побачення або ж відмовити. У магазинах до віял додавали інструкцію, де зазначалося, приміром: "Щоб сказати "так", слід прикласти віяло лівою рукою до правої щоки. "Ні" — прикласти відкрите віяло правою рукою до лівої щоки. "Я вас кохаю" — зробити закритим віялом рух у бік. "Мої думки завжди з вами" — на третину відкрити віяло та провести ним по лобі". Таких жестів було понад сотня. Представники вищого світу їх мали знати досконало, адже необережний рух віялом кавалер міг неправильно зрозуміти.

— За манерою тримати віяло та поводитися з ним можна відрізнити княгиню від графині, а маркізу від буржуа, — казала баронеса й відома тогочасна французька письменниця Жермена де Сталь.

На початку 20 ст. "мовою віял" майже не користувалися. Простенькі віяла роздавали як сувеніри у потягах і магазинах. А парфумерна фабрика Фердінанда Мюльгенса дарувала своїм клієнтам віяла-календарики з семи кольорових пелюсток, просякнутих парфумами. Ті були прикрашені малюнками з екзотичними птахами і квітами, рекламними текстами й цінами на косметику.

Зараз ви читаєте новину «Віялом із пір'я ворон обмахувалися біднячки». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути