14 вересня 1911 року в київському міському театрі вчинили замах на голову Ради міністрів Російської імперії Петра Столипіна. Він помер за чотири доби в хірургічній лікарні доктора Маковського.
Посаду прем'єр-міністра Столипін обіймав з 1906-го. Тоді в імперії саме відбувалася революція. Окрім проведення знаменитої аграрної реформи, політик провадив закон про земство в західних губерніях та сприяв обмеженню автономії князівства Фінляндського. Ініціював зміни до виборчого законодавства та розпуск другої Державної думи, звинувативши її діячів у змові проти царської сім'ї.
Його ініціативи фактично поклали край революції. Після того став провідником політичної реакції. В імперії запрацювала жорстка система військово-польових судів, які за спрощеною формою судочинства розглядали справи не лише терористів, а й тих, хто просто брав участь у революції. Розгорілися й потужні антиукраїнський та антисемітський рухи. Українські політичні партії змушені були перейти на нелегальне становище. Відбувся сплеск російського націоналізму, поширення руху чорносотенців - прихильників самодержавства. Відбулося закриття половини українських газет, частини видавництв, "Просвіт". 1909 року підписали заборону про викладання в школах та спілкування в позаурочний час українською мовою. Заборонили постановки п'єс та відзначення українських свят і роковин.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Засновник першої української партії катав на літаку Петра Столипіна
Радикалізм Столипіна викликав обурення з боку політичних опонентів. Революціонери відкрили на нього полювання. Пережив 10 замахів. Розуміючи, що якийсь із наступних буде успішним, написав заповіт із проханням бути похованим там, де вб'ють.
У вересні 1911 року Столипін прибув разом з імператором Миколою II та близькими до нього особами до Києва. Там мали відкрити пам'ятник імператору Олександру ІІ, приурочений до 50-ї річниці селянської реформи. 14 вересня всі пішли до театру на виставу "Казка про царя Салтана". Під час антракту до посадовців наблизився анархіст і секретний співробітник Київського охоронного відділення Дмитро Богров. Двічі вистрелив у Столипіна з браунінга. Куля зачепила печінку. За переказами, Столипін присів у крісло та промовив: "Счастлив умереть за царя".
Столипіна поховали в Києво-Печерській лаврі. Богрова стратили 23 вересня на Лисій горі. Жодна політична партія, навіть після повалення самодержавства, не взяла на себе відповідальність за вбивство. За свою діяльність Столипін отримав репутацію українофоба та русифікатора.
5 березня 1907 року розпочала роботу друга Державна дума Російської імперії. Українські губернії представляли 102 депутати.
Думи скликали в період революції 1905-1907 років. Вони стали першими в історії імперії представницькими органами влади. Мали законодавчі повноваження - були нижньою палатою парламенту. Перша Державна дума проіснувала з 10 травня до 9 липня 1906-го. Її розпустили через надто радикальні вимоги, зокрема, за спроби скасувати приватне землеволодіння та боротьбу з урядом замість розробки законів. Від другої думи очікували більшої лояльності.
Зі 102 депутатів українців другої думи лише 47 сформували українську парламентську групу, яку назвали Трудовою громадою. До неї увійшли громадський діяч Василь Хвіст, історик Василь Вовк-Карачевський, сільський фельдшер Семен Нечитайло. Депутати вимагали демократичних прав і свобод, амністії політичним в'язням, однак поруч із цим ставили радикальне питання про надання Україні автономії в межах імперії.
Важливим стало питання української освіти в Україні, проблеми з якою існували навіть після скасування антиукраїнського Емського указу. Депутати наголошували на необхідності викладання української мови в школах, виступали за створення кафедр української мови, літератури та історії при Київському, Харківському та Одеському університетах, в учительських семінаріях.
1 
1
Коментарі