Організатор руху спротиву радянських політв'язнів Михайло Сорока помер від інфаркту у таборі Озьорний Мордовської АРСР 16 червня 1971-го. З 60 років свого життя - 34 провів у таборах.
Чоловік походив з Тернопільщини. Навчався у Чехословаччині, де став співорганізатором гуртка пластунів "Український Сокіл". Там же долучився до ОУН. До початку Другої світової брав участь у протистоянні з поляками. Ті викрили його 1937 року, ув'язнили та доправили до концтабору Береза Картузька.
На волю вийшов після падіння Польщі. Одружився на членкині ОУН та майбутній організаторці Українського Червоного Хреста Катерині Зарицькій. Але уже за 4 місяці спільного життя більшовики розлучили родину. Довідалися, що Катерина була засуджена поляками на так званому Варшавському, а згодом на Львівському процесі - коли членів ОУН судили за вбивство комісара консульства СРСР у Львові Олексія Майлова. Цього було достатньо, щоб нова влада краю вважала жінку неблагонадійною. Михайло заступився за дружину, однак і його самого арештували.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Михайло Сорока у Воркуті створив "ОУН-Північ"
Спочатку призначили 8 років таборів. Ув'язнення мав відбувати у Владивостоці, пізніше у Воркуті. Там він організував підпільну "ОУН-Північ", що мала підтримувати дух українських політв'язнів. Її називали "Заполярним проводом".
Відсидівши термін, 1949 року повернувся до Львова, де його мала чекати дружина із сином Богданом, але довідався, що її арештували за участь у підпіллі. Згодом, з тієї ж причини його схопили на вулиці та вирішили вислати до Красноярського краю. За декілька років звинуватили у створенні "ОУН-Північ" та підготовці повстання в'язнів, яке відбулося у Воркутинському таборі без його участі. Спочатку засудили до смертної кари, яку в останні моменти замінили 25 роками ув'язнення.
Відбував його у Степлагу, що неподалік селища Кенгір Казахської РСР. Брав участь у придушеному танками Кенгірському повстанні. За ніч написав гімн "У гарячих степах Казахстану сколихнулися спецлагеря". Його вперше зачитали українською на похоронах полеглих в'язні усіх національностей.
Останні роки життя перебував у Мордовських таборах. Підтримував в'язнів, організовував численні вечори, писав книги. За спогадами ув'язнених, про Михайла Сороку говорили з великою пошаною навіть ті, хто ненавидів Україну.
16 травня 1954-го почалося повстання в'язнів концентраційного Степового табору в селищі Кенгір в Казахстані. Більшість повсталих - засуджені за політичними статтями українці, росіяни, балтійці, євреї та інші. Повстання придушили за допомогою армії та танків за 40 днів.
2 
1
Коментарі