2 грудня 1804 року в Соборі Паризької богоматері Наполеон Бонапарт був проголошений імператором Наполеоном I, першим за тисячолітню історію.
Наполеон вважав, що справжній імператор повинен отримати благословення Риму, як Карл Великий за тисячу років до цього. Але Карл Великий сам їздив до римського Папи. Наполеон же викликав понтифіка в Париж. Пій VII змушений був погодитися - французькі війська стояли недалеко від Риму.
Церемонії коронації передувала серйозна підготовка - по всьому Парижу вікна багатіїв були завішані знаменами і килимами, архітектори Персьє і Фонтень ліквідовували пошкодження, нанесені революцією собору Нотр Дам, і декорували його в імперському стилі.
В основу церемонії була покладена коронація Бурбонів. Церемоніймейстер - граф Луї Філіп де Сепор, пригадав, що короля Карла Великого у 768 році вітала процесія з дванадцяти цнотливих дівчат із запаленими свічками, і запропонував повторити ходу. Але хтось іронічно поцікавився, де, після свавілля революції, можна знайти в столиці стільки незайманих? Тоді зосередилися на імператорських регаліях. Але й вони не вціліли, все довелося робити заново.
Ювелір Бьєнне виготовив золоту корону в середньовічному стилі замість втраченої під час революції корони Карла Великого і золотий лавровий вінок, а ювелір Марі-Етьєн Ніто — коронаційну тіару для дружини імператора.
Імператриця сяяла в своєму коронаційному платті, яке відмінно сиділо на ній і робило молодшою. Жозефіна була одягнена в білу сатинову тогу, прикрашену золотими бджолами і діамантами. Імператор був одягнений в костюм французького стилю з червоного вельвету, прикрашений золотом.
В Соборі Папа Пій VII благословив регалії і державу, помазав святою оливою і поклав на вівтар. У момент коронації, як тільки Папа виголосив: "Отримують імператорську корону ...", Наполеон несподівано повернувся, жестом дав зрозуміти Папі, що сам знає, що робити далі: сам надів "корону Карла Великого", потім замінив її на золотий лавровий вінок. Потім коронував Жозефіну, яка стала перед ним на коліна. Пію VII, нічого не залишалося, як оголосити всім на латині: "Імператор назавжди!".
Один зі свідків згадував: "Наполеон нагадував античний медальйон. Але він був дуже блідий, щиро зворушений, а вираз очей було суворим і дещо стурбованим".
Свята почалися наступного дня - денний концерт перед Тюїльрі, бали на Плас де ла Конкорд і на бульварах, роздача на вулицях 75 000 срібних медалей, як робили королі Франції, і феєрверк ввечері.
Лавровий вінок Наполеона в 1819 році буде знищений королем Луї XVIII. Існують його численні копії і єдиний справжній лист. Коли Жан-Батист Ізабе писав черговий портрет Бонапарта, винесли корону, щоб художник міг зрозуміти її пропорції. Імператор надів лавровий вінок і поки прилаштовував на голові - відвалився лист. Наполеон попросив художника зберегти його. Цей лист - єдина вціліла частина імператорської лаврової корони.
Поразка у війні 1812 року стала початком падіння Наполеона I. 1 квітня 1814 року тимчасовий уряд позбавив його влади. Був висланий на острів Ельба. Наполеон згодом втік до Франції, сформував нову армію. 18 червня 1818 року під Ватерлоо зазнав останньої розгромної поразки від союзних антифранцузьких військ. Після цього Наполеона було вислано на острів Святої Єлени біля узбережжя Африки, де він перебував під домашнім арештом і помер у травні 1821 року у 51-річному віці.
2 
35413
Коментарі