Уряд СРСР видав постанову про організацію Соловецького табору примусових робіт 13 жовтня 1923 року. Незабаром виник найбільший концентраційний табір 1920-30 років, відомий як СЛОН.
Перших в'язнів етапу доставили на Соловецькі острови на колісному паротязі "Печора" ще 6 червня 1923-го. На тому місці діяли північні табори Державного політичного управління. Жовтнева постанова передбачала передачу новому табору Соловецького монастиря і його майна та розміщення на території 8 тис. в'язнів, зокрема представників колишньої політичної опозиції до більшовиків.
Першим начальником табору став чекіст Олександр Ногтев. За спогадами в'язнів, він самостійно демонстративно розстрілював одного чи декількох новоприбулих, особливо ненавидів військових та священників.
"Крім своєї невблаганною жорстокості, Ногтев славиться на Соловках ідіотською дурістю і п'яними бешкетами. У самій його фізіономії є щось безумовно звіряче. У таборі його називають "Катом", - писав утікач Олександр Клінгер.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тисячу людей засудили до розстрілу
Станом на 1 жовтня 1924 року в таборі працювало і жило близько 5 тис. чоловік, з яких 430 належали до меншовиків, правих есерів, анархістів тощо. Спочатку їх звільняли від фізичної праці, дозволяли писати родичам, отримувати допомогу від Червоного хреста. Згодом змінили ставлення. Разом із іншими мали займатися лісозаготівлею, працювати на каменоломнях, торф'яних родовищах і прокладати залізницю.
Чисельність в'язнів табору постійно зростала. Станом на 1930-й їх було уже близько 70 тис. Соловецький табір став найбільшим та ліг в основу системи ГУЛАГ. Пройшли його і багато відомих українців, розстріляних 1937 року в урочищі Сандармох.
Радянська статистика зазначала, що за весь час існування Соловецького табору в ньому загинуло близько 7,5 тис. чоловік. Утім, за спогадами в'язня Семена Підгайного, лише при прокладанні залізної дороги 1928 року загинуло 10 тис. українців і вихідців з Дону.
Архіпелаг у Білому морі — Соловецькі острови, складається з шести великих та десятків дрібних островів. Саме там радянська влада і організує табір. Перша сотня політичних в'язнів, що прибула 6 червня 1923 року почала будувати житло. За місяць до табору привезуть ще 150 соціалістів і анархістів. А загалом до вересня того ж року його заселять близько 3 тис. людей.
В'язнів ділили на 3 групи. Перша - "політики" - політичні в'язні, друга - "каери" або "контрреволюціонери" , третя - "шпана" - кримінальні злочинці.
3 
1
Коментарі