Українці домовилися з поляками про спільне військо

Українські козаки на чолі з гетьманом Михайлом Дорошенком підписали Куруківську угоду із поляками 5 листопада 1625-го. Документ поставив крапку на козацько-селянському повстанні під проводом Марка Жмайла.

Приводом до нього стало невиконання обіцянок козакам поляками за порятунок Речі Посполитої від турецького війська під Хотином 1621-го. В Україні розпочалося масове показачення, яке намагалися зупинити силою. Спочатку козаки отримували перемоги над жовнірами, однак під тиском багаточисельного війська змушені були відступити до Курукового озера - тепер на теренах Полтавської області та йти на переговори. Замість Жмайла гетьманом обрали діда майбутнього гетьмана України Петра Дорошенка, Михайла.

Згідно з угодою, козакам заборонили ходити у морські походи проти турків і татар. Учасникам повстання надавалася амністія.

"Коли повернуться до своїх домівок, не мусять нести ніякої відповідальності з умовою, що вони виявлятимуть до начальників належну пошану і покору, не втручатимуться в розпорядження судової й адміністративної влади і захоплювати доходи", - йшлося в тексті.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поляки пішли на поступки українцям - переглянули Куруківську угоду

Угода вперше розмежувала військо реєстрове та військо запорізьке. Реєстр збільшився до 6 тис. людей - вони перебували на офіційній державній службі. Угодою передбачалася щорічна платня - 60 тис. злотих на все військо, тобто кожен рядовий козак отримував по 10 монет. При цьому гетьману передбачалась окрема платня 500 злотих.

Військо ж запорізьке мало "перебувати на Низу за порогами і там виконувати службу: подавати відомості про дії ворогів, не допускати їх до переправ і взагалі захищати ті місця". Решта "випищиків" мали повернутись до своїх панів у кріпацтво.

Попри невигідні умови для більшості козаків, угода юридично визнала статус козацтва як частини політичного життя Речі Посполитої.

×