14 травня 1783 року імператриця Катерина II видає указ про закріпачення селян Лівобережної України. Близько мільйона жителів Київської та Чернігівської губерній втрачали право самовільно покидати свого землевласника заради пошуку вигідніших умов оренди землі.
Закон ініціювала козацька старшина, яка саме в той час зрівнювалася у правах із російськими дворянами.
"Отчего мужики наши приобрели самоволия? Они свободно из места на место бродят, они безвозбранно вписываются в козаки, они бежат в Польшу, выходять на великороссийския земли, а от сего у нас умаляется земледелие, неисправно плотятся общенародныя подати, и протчие безчисленные происходят непорядки", – жалівся один український пан.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Руйнується будинок, де Тарас Шевченко був кріпаком
Селянам Лівобережжя та Слобожанщини було заборонено переселятися, було дозволено їх продаж, обмін на майно і можливість заслання в Сибір та на каторжні роботи без права судового оскарження дій поміщика. Внаслідок указу Катерини II було закріпачено близько 300 тисяч селян, які потрапили у залежність від поміщика, на землі якого виконували натуральні повинності і сплачували подушний податок.
Протягом наступних років близько 5% селян Гетьманщини і Слобожанщини разом із родинами та майном втекли у степи південної України, де кріпацтво було запроваджене указом імператора Павла І 12 грудня 1796 року.
2 
1
Коментарі