6 березня 1899 року німецький хімік Фелікс Гоффманн отримав патент на аспірин. Півтора року перед цим, намагаючись знайти ліки для свого хворого батька він відкрив лікувальні властивості ацетилсаліцилової кислоти.
10 серпня 1897 року Гоффманн розробив метод отримання саліцилової кислоти у хімічно чистій і стабільній формі. Його батько страждав артритом, але мав непереносимість саліцилатів натрію черештовхнувся на дані про ацетилсаліцилову кислоту (вона була синтезована 30 роками раніше). Ацетилсаліцилова кислота виявилася приємнішою на смак і більш ефективно допомагала його батькові.
Новому препарату дали назву "аспірин", узявши букву "а" від слова "acetyl" (ацетил) і частину "Спірин" від німецького слова "Spirsaure" (рослини, що містить великі кількості саліцилової кислоти). Через два роки Гоффманн отримав патент на свій метод синтезування саліцилової кислоти. З 1899 року почали продавати ліки на її основі під торговою маркою "Аспірин". Аспірин набув великого поширення, особливо з появою пандемії іспанського грипу у 1918 році. Завдяки його жарознижуючим якостям, що давало хворому достатньо сил, щоб боротися з інфекцією.
З 1950-х років популярність аспірину в світі дещо знизилась через конкуренцію з боку інших фармакологічних компаній. Лише з 1970-х його поширеність почала знову зростати завдяки дослідженням. Вони показали, що аспірин також ефективно запобігає тромбозу і стенокардії. Сьогодні це одне з найпоширеніших знеболювальних і профілактичних засобів від серцевих нападів у світі.
5 
1
Коментарі