Собор святого Юра у Львові в ретро-фотографіях

15

Фото: надані Євгенієм Іпатовим

Величні споруди архітектурного ансамблю греко-католицького Архикатедрального Собору Святого Юра у Львові - пам'ятки пізнього українського бароко, що від XVIII сторіччя домінують на високому узгір'ї над Львовом, чудово поєднуючись із міським ландшафтом, мають значно давнішу та цікаву історію.

Згідно хроніки ченців-василіан, а згодом відомого дослідника давнього Львова, історика та бургомістра Бартоломея Зиморовича, у XIII сторіччі, це була височина поблизу міста вкрита буковим лісом. Близько 1280 року, князь Лев Данилович, нащадок засновника міста короля Данила Галицького, зводить на цьому місці перший дерев'яний храм освячений іменем Святого Юрія, якому судилося стати патроном Львова. Легенди та перекази свідчать, що ченці оселялись у тутешніх печерах ще задовго до появи міста Лева, проте, ці звістки не є підтвердженими. Невдовзі, поблизу церкви було зведено дерев'яний монастир.

У наступні сторіччя храм на Святоюрській горі руйнувався та поставав знову, перебудовувався, зазнавав турецьких і татарських нападів, бачив козацькі полки Хмельницького, що стояли табором поблизу, як зростав та розквітав Львів навколо.

Довгий час на території комплексу знаходився василіанський монастир та резиденція греко-католицького митрополита водночас. Це часто призводило до певної конфронтації, інколи, до відкритих протистоянь за вплив та церковні добра. Василіани були консерваторами на східний манер, уніатський єпископ орієнтувався більше на західну, прогресивнішу церкву.

Фундатором нинішньої катедри, що мала відповідати високому статусу та тенденціям європейських архітектурних стилів XVIII сторіччя, став митрополит Атанасій Шептицький (1715-1746). 1 жовтня 1744 року було закладено фундамент нового храму. То була доба бароко. Головним проектантом і будівничим Святоюрського храму став німець Бернард Меретині (Меретин). Вихований у дусі західноєвропейських архітектурних традицій, Меретин при  зведенні храму майстерно поєднав елементи рококо і традиції українського сакрального мистецтва.

Будівельними роботами на Святоюрській горі з 1762 до 1763 року керував відомий зодчий Мартин Урбанік. З 1765 року керівництво будівельними роботами собору Святого Юра продовжив послідовник автора ідеї зодчого Бернарда Меретині - Клеменс Ксаверій Фесінгер.

У вересні 1760 року відбулося підняття хреста на храм, що відзначили салютом з гармат. Фактично,  будівництво собору Юра було закінчено в 1764 році, але декоративні роботи тривали аж до 1780 року.

Основним компонентом архітектурного ансамблю пізнього бароко є катедральний собор. До нього входять митрополичі палати, капітульні будинки, дзвіниця, владичий сад, огорожі. Монументальні аркоподібні ворота ведуть на подвір'я собору Святого Юра. Фігурне обрамлення воріт оздоблено постатями святих, які символізують церкву Римську та церкву Грецьку. Головний фасад собору з могутнім порталом прикрашено скульптурними фігурами святих Атанасія і Лева Шептицьких - архієреїв, котрим і завдячує своїм існуванням святиня. Аттик над порталом увінчаний майстерно виконаною групою "Юрій Змієборець". Це геніальний твір митця Іоанна Пінзеля, профінансований канівським старостою Миколою Потоцьким, найкращий зразок львівської скульптури XVIII століття, що стоїть в одному ряді з шедеврами світової пластики.

Інтер'єр храму вражає багатством і різноманіттям іконопису. На особливу увагу заслуговує діяльність видатного художника XVIII століття Луки Долинського. У крипті - підземній частині храму - знаходяться саркофаги найвизначнішого діяча греко-католицької церкви митрополита Андрея Шептицького та інших ієрархів.

Собор Святого Юрія неодноразово реставрувався. У XIX та в XX століттях його внутрішнє оздоблення доповнювалося новими розписами знаних художників. Останній раз це відбувалося у 1942 році, у часи німецької окупації Львова

1946 року радянська влада передала головну святиню забороненої греко-католицької церкви Російській православній церкві. Повернули давній храм греко-католикам лише у 1990 році.

×